:9 березня 2024 року виповнюється 210 років від дня народження поета

Джерело:  apostrophe.ua,https://uainfo.org  /  11:35, 9 Березня 2024

Шевченко - не "дід у шапці": 5 неочевидних фактів про українського поета

9 березня – день народження Тараса Шевченка, який по праву вважається однією з найвпливовіших та найважливіших постатей української літератури. Однак образ Шевченка багато в чому спотворений: замість живої, складної та багатогранної особистості в ньому часто бачать непорушну постать "діда в шапці". Публікуємо добірку фактів, які розкривають поета з несподіваних боків.

Фото: Автопортрет Шевченка (1845)

Зовнішність Тараса Шевченка

Насамперед Тарас Шевченко ніколи не був старим. Поет мав лисину, носив пишні вуса за модою 19 століття, але дожив всього лише до 47 років. Він помер 10 березня 1861 року через важкі хвороби, які набув за роки каторги та солдатського життя. Останні роки життя Шевченко провів Петербурзі, клімат якого погано позначився на стані людини із хворобами серця, печінки, ревматизмом, цингою та малярією.

До речі, в Україні Тарас Шевченко провів всього 15 років свого життя, хоча і заповідав бути похованим "на Вкраїні милій".

Фото: Шевченко-солдат (автопортрет, 1847)

Як одягався Шевченко

Образ Шевченка у шапці та кожусі міцно в'ївся у свідомість людей через відоме фото Деньєра 1859 року, але насправді поет вів богемний спосіб життя та одягався по моді – так само, як і його приятелі-денді. Після закінчення Академії образотворчих мистецтв у Петербурзі Шевченко став популярним художником і добре заробляв. Він міг дозволити собі найстильніші речі, шив костюми в ательє за власними ескізами, купував дороге взуття. Відомо, що одного дня Шевченко витратив гонорар на єнотову шубу та гумовий плащ-макінтош.

Фото: Деньєр Генріх. Шевченко з друзями (1859)

Нащадки Тараса Шевченка

Тарас Шевченко ніколи не був одруженим і не мав дітей, але це не означає, що поет не мав нащадків. Він мав 23 племінників і близько 90 внучатих племінників. Дослідники налічують понад 1300 нащадків братів та сестер Тараса, у багатьох із яких була цікава доля.

Так, його небіж Йосип Шевченко став активним учасником російсько-турецької війни та героєм Болгарії. Внучатий племінник Олег Лундстрем був керівником джазового оркестру в Китаї. Онук сестри Шевченка Катерини Фотій Красицький також став художником. Він видав перший художньо-методичний підручник українською мовою "Рисування та малювання".

Фотій Красицький - внучатий племінник Тараса Шевченка, онук його рідної сестри КатериниФото: Wikipedia

Шевченко був обдарованим співаком

Тарас Шевченко мав багато талантів, у кожному з яких отримав визнання, але не кожен перетворив на професію. Перший ректор Київського університету Михайло Максимович згадував, що він був співаком із чудовим голосом. "Якби не широка обдарованість як літератора та живописця, Шевченко був би світовим співаком", - говорив він.

Фото: Шевченко у 1859 році

Шевченко та алкоголь

Існує безліч спекуляцій про те, що Тарас Шевченко був пиякою. Так, у листі Герцену Тургенєв писав: "Скажи два слова в "Колоколе" про смерть Шевченка. Бідняк вморив себе непомірним вживанням горілки". Однак багато друзів та знайомих поета, включаючи дочку графа Ф. Толстого Катерину Юнге, вставали на його захист. "Протягом двох років я майже кожен день бачилася з Шевченком, і жодного разу не бачила його п'яним, жодного разу не чула з його вуст якогось такого слова, що не личило б, жодного разу не помітила, щоб він у поведінці чимось відрізнявся від людей добре вихованих", - писала вона.

Захищав його репутацію і Микола Костомаров, український історик та член Кирило-Мефодіївського братства. За його словами, Шевченко був стійким до алкоголю, а п'яним він бачив його всього один раз - коли решта людей у компанії була в набагато гіршому стані.

Так виглядає пам'ятник Шевченку у ВаршавіФото: Wikipedia

Український поет, прозаїк, мислитель та живописець Тарас Григорович Шевченко за життя був душею компанії, володів приємним голосом і відзначався харизмою. Тож не дивно, чому в нього закохувалося чимало дівчат та жінок.

Цікаво, як поводився поет у романтичних стосунках? Це була людина зі своїми пристрастями, проблемами та помилками? Чи розпусник і беззаконник а-ля Дон Жуан? OBOZ.UA вирішив розібратися, з ким він пізнав щире кохання, а з ким мав інтрижки чи дружнє спілкування

Деякі з обраниць поета назавжди залишили свій слід у його творчості... та серці. Проте жодна так і не стала дружиною й не народила від нього дитину. Отже, спадкоємців один із найвідоміших українців усіх часів не має (щодо позашлюбних дітей достовірних даних немає).

Перше кохання?

Майбутній письменник і молодша за нього на 3 роки Оксана Коваленко познайомилися у ранньому дитинстві. Вони мешкали в сусідніх будинках у селі Кирилівка (зараз – Шевченкове Звенигородського району Черкаської області). Спочатку між ними була дитяча симпатія, а згодом – підліткова зацікавленість. Матері Тараса й Оксани гадали, що ті в майбутньому справлять весілля. Проте справжні глибокі почуття так і не зародилися. Принаймні конкретних свідчень про це немає.

У 1829 році друзі розлучилися назавжди, коли 15-річний юнак разом зі своїм поміщиком Павлом Енгельгардтом виїхав із Кирилівки до міста Вільно (сучасна назва – Вільнюс, столиця Литви). Образ Оксани поет "закарбував" в іконічній поезії "Мені тринадцятий минало" ("Утирала мої сльози і поцілувала..."), у вірші "Ми вкупочці колись росли" та в поемі-присвяті "Мар'яна-черниця".

Оксана вийшла заміж за Карпа Сороку, кріпака Енгельгардта. Тут варто зауважити, що вона ніколи не була покриткою (дівчиною, яка не вберегла своєї честі й народила позашлюбну дитину), як це вказано у творчості Шевченка.

Теплі стосунки

У Вільно Тарас Шевченко зустрів на 8 років старшу за нього кравчиню польського походження Ядвігу Гусиковську (згодом ніжно називав її "Дунею"). Та була схожа на Оксану – така ж чорноброва й чуттєва. Вона навчала свого нового знайомого не лише польської мови, а й мистецтву кохання. На жаль, ці стосунки протривали недовго... У 1830 році спалахнуло польське повстання, і Енгельгардт утік до Петербурга, забравши з собою рабів, зокрема й Тараса.

"Віддячив" другові

У 1838 році в Петербурзі життя Шевченка круто змінилося. Він познайомився зі своїм земляком – художником Іваном Сошенком, і той сприяв зустрічі юнака з художником Карлом Брюлловим (який за виручені кошти з лотереї викупив кріпака з неволі).

Тарас одразу переїхав жити до свого благодійника Івана. Щоправда, всього-на-всього на 3 місяці. Чому? Під час навчання в Академії мистецтв він намалював юну племінницю своєї домовласниці – 15-річну натурницю німецького походження Марію Європеус. Невдовзі закрутив із нею роман. Це при тому, що знав наміри Сошенка одружитися з нею. Чоловіки посварилися – й Іван виставив Тараса за двері. Якою була реакція Марії? Вона певний час ходила на нову квартиру до свого хлопця, а згодом пара розпалася. Чи лишила дівчина слід у творчості митця? Так! Вона стала прототипом Паші з повісті "Художник" і, ймовірно, саме її Шевченко намалював на провокативній картині "Жінка в ліжку".

Невзаємне кохання

Улітку 1843 року Тарас Шевченко завітав до Яготина, щоб зробити кілька замальовок. Він на деякий час зупинявся в маєтку генерал-губернатора Малоросії (1816-1834) Миколи Рєпніна. Там художник познайомився зі старшою за нього на 6 років письменницею Варварою Рєпніною (це донька Миколи). 35-річна красуня була енергійною, стрункою й люб'язною жінкою. І вона одразу закохалася в нового знайомого, називаючи його "генієм". Її не зупиняло те, що була у шлюбі з Левом Баратинським, ад'ютантом князя Рєпніна...

Сам Шевченко був зацікавлений молодою художницею Глафірою Псьол, що виховувалася в маєтку, а Варвару сприймав радше як опікунку чи сестру, а не обраницю чи коханку. Рєпніна змирилася з тим, що їй не судилося бути разом із коханим, й вирішила бути "янголом-охоронцем" поета. Жінка присвятила своєму натхненнику автобіографічну повість "Дівчинка". Тарас Григорович тоді, 1843 року, прочитав рукопис твору. Врешті відповів, але – літературно. За кілька днів написав поему з дещо іронічною присвятою Варварі – "Тризна". "Ваш добрый ангел осенил меня бессмертными крылами. И тихостройными речами мечты о рае пробудил", – йдеться у його поемі. Згодом Шевченко та Рєпніна листувалися, а через багато років побачилися... Щоправда, без особливого внутрішнього збурення.

Муза поета

На одному з балів у селі Мойсівка (Черкаська область) Шевченко познайомився з молодшою за нього на 8 років Ганною Закревською, дружиною поміщика Платона Закревського. Поет закохався в неї, і вона відповіла взаємністю. Наскільки далеко зайшли ці стосунки? Сказати важко... Відомо, що Тарас присвятив їй чимало віршів і всерйоз задумався над тим, щоб одружитися, мати свій дім та дітей. "А ти, мій покою! Моє свято чорнобриве. І досі меж ними тихо, пишно походжаєш? І тими очима, аж чорними-голубими... І досі чаруєш людські душі?" – писав поет у вірші-присвяті "Немає гірше, як в неволі".

Платонічна любов

Під час 10-літнього заслання Тарас покохав дружину коменданта Новопетрівської фортеці Агату Ускову. Він шаленів від неї. Боготворив! Та часто прогулювалася з поетом й вела з ним товариські розмови. "Я полюбил ее возвышенно, чисто, всем сердцем и всей благородной моей душою. Не допускай, друже мой, и тени чего-либо порочного в непорочной любви моей", – писав він у листі до друга Броніслава Залевського. Раптом "чари" розвіялися (ймовірно, через те, що жінка була у шлюбі з іншим), і Тарас почав зневажати Агату.

Зрадниця

За пів року до смерті Шевченко закохався востаннє – у колишню наймичку, кріпачку й сироту Ликеру (Гликерію) Полусмак, що була на 28 років молодшою за нього. Друзі поета, дізнавшись про його намір одружитися, були збентежені. Чому? Бо ця нова обраниця мала сумнівну репутацію: лінива, меркантильна, неохайна, легковажна, брехлива й жадібна... Крім того, вона називала залицяльника "старим", "поганим" і "сердитим".

Тарас, осліплений почуттями, вважав поведінку дівчини логічним наслідком рабства, що піддається коригуванню. Тому задарював Ликеру подарунками, перевіз її на окрему квартиру й уже готувався до весілля... Раптом усі плани рухнули. Поет дізнався про численні зради з боку Полусмак. Він домігся того, щоб та віддала всі дарунки, й розірвав стосунки. Екснареченій присвятив кілька поезій, зокрема "Барвінок цвів і зеленів" і "Поставлю хату і кімнату".

Ликера вийшла заміж за перукаря Яковлєва, жила в Царському Селі та працювала швачкою. У шлюбі вона так і не стала щасливою. У 1904 році після смерті чоловіка вона залишила дітей у Петербурзі й переїхала до Канева, щоб до кінця своїх днів каятися про помилку молодості та доглядати за могилою Тараса на Чернечій горі.

12 пророцтв Тараса Шевченка про Україну, війну з Росією та Перемогу

1. Уривок з поеми "Єретик" дуже точно описує Україну часів президента Віктора Януковича:

Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить.

І на апостольськім престолі

Чернець годований сидить.

Людською кровію шинкує

І Рай у найми оддає!

Небесний Царю! Суд Твій всує,

І всує царствіє Твоє.

Розбійники, людоїди

Правду побороли,

Осміяли Твою славу,

І силу, і волю.

2. Завершення вірша "Мені все одно" описує принципи українців, які брали участь у Революції Достоїнства:

Та неоднаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

3. У вірші "Полякам" Шевченко відобразив початок російської агресії у 2014 році:

Поникли голови козачі,

Неначе стоптана трава,

Украйна плаче, стогне-плаче!

За головою голова

Додолу пада. Кат лютує…

4. У творі "Сон" Шевченко намалював типовий образ російських правителів:

У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

5. Вірш "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнє послання" можна розглядати як пророцтво з першого до останнього слова.

Німець скаже: Ви моголи.

Моголи! моголи!

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: Ви слав’яне.

Слав’яне! слав’яне!

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

Дастьбі… Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже, -

Отойді ми заходимось!..

6. Прагнення до автокефалії Православної церкви України є у вірші "Стоїть у селі Суботове":

Не смійтеся, чужі люде!

Церков-домовина

Розвалиться… і з-під неї

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!

7. У поемі "Кавказ" Шевченко дуже точно описав "братню любов" росіян:

По закону апостола

Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті!

Ви любите на братові

Шкуру, а не душу!

Та й лупите по закону

Дочці на кожушок,

Байстрюкові на придане,

Жінці на патинки.

Собі ж на те, що не знають

Ні діти, ні жінка!

8. Уривок з вірша "До Основ'яненка" розповідає про інформаційну війну, протидію пропаганді та про те, що світ обов'язково знатиме правду про події в Україні:

Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине -

Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

9. Ще один фрагмент із поеми "Кавказ", прочитали захисники України у звільненій від російських окупантів Балаклії після того, як зірвали агітацію окупантів на одному з рекламних бордів:

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся - поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

10. Уривок із вірша "Заповіт" став актуальним, коли Збройні Сили України звільняли Херсон.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отойді я

І лани і гори -

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися…

11. Вражаючим є і закінчення поеми-комедії "Сон". Про утилізації московського війська та повну безпорадність наприкінці війни Росії (в образі ведмедя):

До москалів - москалики,

Тілько застогнало,

Пішли в землю; диво дивне

Сталося на світі.

Дивлюся я, що дальш буде,

Що буде робити

Мій медведик! Стоїть собі,

Голову понурив,

Сіромаха. Де ж ділася

Медвежа натура?

Мов кошеня, такий чудний.

Я аж засміявся.

12. Кінцівка вірша "І Архімед, і Галілей" висловлює надію, що Україна переможе, і свобода людини переможе:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі!

Цікаві факти про Тараса Шевченка

Тарас Шевченко вважається найвидатнішим українським поетом усіх часів. Його вклад в нашу літературу колосальний. Життя митця було дуже цікавим і бурхливим. Ось кілька цікавих фактів з його біографії:

  • Великою Тарасовою мрією було викупити з кріпацтва своїх братів і сестер. На жаль, у нього це не вийшло.
  • "Кобзар" Шевченка став надзвичайно популярним ще за життя митця. Багато дворян вивчали українську мову, щоб читати його поезію.
  • Шевченко ніколи не цурався міцного слова, тому у повному зібранні його творів можна знайти лайливі слова.
  • У Шевченка є російськомовні твори, але вони майже не отримали схвальних рецензій.
  • Відомо, що Шевченко дуже любив спілкуватися з дітьми й завжди зупинявся, щоб поговорити з малечею.
  • Сам Шевченко за життя називав Кобзарем Івана Котляревського. Він дуже поважав Котляревського за те, що той намагався відновити національну літературу в умовах бездержавності.
  • Тарас Шевченко був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися понад 800. Переважно малював українські народні сюжети й селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети.
  • Після смерті Шевченка в народі була поширена легенда, що Кобзар не помер, і що він визволить українців з кріпацтва.
  • Одразу після смерті Кобзаря з'явилося багато чуток щодо його алкоголізму. Біограф митця Олександр Кониський вважає, що такі чутки дуже перебільшені. Шевченко кілька разів випивав з "мочемордами" - так називали дворян, які збиралися на застіллях. Але п'яні вечірки йому швидко набридли. Також поет любив ром з чаєм, але не зловживав таким напоєм.

Як би там не було, наведені відомості - лише дещиця цікавих фактів з унікальної біографії поета. Саме тому вивчення його творчості та багатої спадщини вилилося в окремий науковий напрямок – шевченкознавство.

Вгору