У розпал Першої чеченської війни і за рік до своєї загибелі чеченський лідер Джохар Дудаєв дав інтерв'ю, в якому розповів про людиноненависницьку ідеологію русизму, перетворення радянської армії на жорстоку банду та плани Москви щодо України, пише НВ, інформує UAINFO.org.
«Вбивають мирних жителів, мирних, нічим не захищених. Вбивають, і до того ж як — з відстані недосяжної. З повітря та артилерійським вогнем зносять з лиця Землі, потім приходять у населений пункт і починають ґвалтувати та мародерствувати. Вивозять усе, аж до брудної жіночої білизни». Це опис звірств російської армії, але не в сучасній Україні, а в Чеченській республіці Ічкерія та 30 років тому.
Так говорив про військові злочини Джохар Дудаєв, перший президент Чеченської республіки Ічкерія, генерал-майор авіації Радянської армії. Після розпаду СРСР Москва не визнала незалежності Ічкерії, і в 1994 розв’язала Першу чеченську війну.
За два роки потому Дудаєв був убитий російською авіаційною ракетою: завдяки спеціально розробленому приладу для перехоплення сигналу від супутникового телефону, російським спецслужбам вдалося встановити місце знаходження чеченського лідера, коли той телефонував тодішньому депутату Держдуми Росії Костянтину Боровому.
НВ публікує уривки з інтерв'ю Дудаєва, яке той дав у 1995 році, за рік до своєї смерті, російській телепрограмі Взгляд.
Про русизм — людиноненависницьку ідеологію, якою заражена Росія
Народи колишнього чи нинішнього, чи майбутнього союзу, і зокрема Росія, хворі на русизм. Причому [це] дуже небезпечна хронічна тяжка хвороба. Русизм страшніший за фашизм, нацизм, расизм — усі людиноненависницькі ідеології. Хочуть вони того чи ні. І цю страшну недугу, напевно, можна вилікувати лише найтяжчими випробуваннями. Єдиний, мабуть, народ на землі, ні в що не віруючий, бездуховний, аморальний і відсталий від розвитку людства безнадійно і надовго — це росіяни. […] Випробування на російський народ чекають дуже важкі, і прогноз — несприятливий. […] Шляхи духовності та нової ідеї [для Росії] закриті. Нині політики та ідеологи намагаються обрати третій шлях — слов’янізації, об'єднання на слов’янській основі. Із цього теж нічого не вийде, оскільки головний складовий компонент слов’янізації — українці ніколи не змиряться з русифікацією та русизмом.
Як радянська армія стала армією карателів
Ці авантюристи-політики зруйнували радянську армію, її підвалини, здавалося б, оплот миру, захисту інтересів 300-мільйонного цивільного населення СРСР. І вони ж зараз є звичайними бандюгами, у викривленому огидному хижому, тваринному вигляді, знищуючи просто так, застосовуючи всі види озброєння та військової техніки, засоби масового знищення, демонструючи свою жорстокість щодо мирного населення […] Завдання було зробити армію карателів. А вищий командуючий склад, досвідчені, знаючі, що таке армія, навіщо вона призначена, — високодисципліновані, високопрофесійні воєначальники були неугодні. […] Зараз армія перетворилася на основний фактор насильства — буквально лічені місяці та роки перетворили цю армію на каральну. Он моряки — хизуються тим, що вони здійснювали каральну [діяльність]. І засоби масової інформації видають це майже за подвиг. Вбивають мирних жителів, мирних, нічим не захищених. Вбивають, і до того ж як — з відстані недосяжної. З повітря та артилерійським вогнем зносять з лиця Землі, потім приходять у населений пункт і починають ґвалтувати та мародерствувати. Вивозять усе, аж до брудної жіночої білизни. Цим займаються генерали.
Про нелюдське ставлення Москви до своїх солдатів
Що найстрашніше — що російська сторона до своїх же посланців сюди на цю бійню ставиться настільки аморально: зариває в ями сотнями, трупи гниють, [їх] їдять собаки, їдять кішки. На огляд усього світу. І демонструє: ось-де ми які жорстокі — і до своїх, і до чужих; що з нас питати?
Як Москва створює ідеологічне прикриття для своєї агресії
Там, де людиноненависницька ідеологія, там завжди потрібно придумати якийсь блеф, вигадати якусь мафію: чи то сицилійську, потім спекулювати на німецькому фашизмі, якому був зламаний хребет усім світом, […] потім придумали єврейський сіонізм і давай євреїв клясти усім світом та у зручному випадку «ату їх!»
Потім ця карта не спрацьовувати стала, потрібен був новий міф — чеченська мафія. І ця не спрацювала карта: весь світ побачив, що мафії, яку хочуть бачити в чеченцях, її немає. Вся вона, мафія, сидить у Москві. Тоді вигадали якийсь фундаменталізм, і він не спрацював. Коли всі ці ярлики не спрацювали, і немає нової карти для розігрування своєї ідеології людиноненависницької, ось тоді [тих], хто чинив опір, не дав цим ярликам прижитися — ось їх треба й знищити, ось тому пішли на чеченців. Немає чеченців і немає проблем — таким був задум. […]
Я, чесно кажучи, хотів би, щоб чеченці та інші нарешті відповідали росіянам тим, на що вони заслуговують. Інакше [росіяни] не зрозуміють. Жорстокість зупиняється лише жорстокістю, війна — лише війною. Дивіться, що вони роблять у селах, у населених пунктах, у Грозному.
Чому росіяни підтримують війну
Дохідники при цьому котлі вдають: давайте змиримося з нинішнім становищем, бо буде громадянська війна. […] Потрібна згода росіян, погоджуватися з нинішнім становищем тощо. І реалістичним залякуванням вже внутрішньою ситуацією створюють фон, необхідний нинішньому режиму. А ці [влада] — наїжачилися і пішли далі: «Ага, нас бояться! Ми зміцніємо ще далі, створимо свої структури під кожен політичний клан — свої силові структури і підемо стіна на стіну». І народ лякають: якщо ви нас чіпатимете, то ми підемо один на одного, а чуби у вас летітимуть. І всі сидять: «Давай, хлопці, давай!»
Про жорстокість російських солдатів, яка повторюється протягом історії
Я зараз уважно проаналізував усю історію взаємин із Росією. Взяв ще раз пройшовся по Льву Толстому. Взяв Хаджимурата, його повість. І Булгакова взяв — у нього є розповідь Ханкальська ущелина, де він був учасником подій [18] 19−20-х років — війни Росії з Чечнею. У Толстого в Хаджимураті є [селище] Мескер-Юрт — і зараз воно у тому становищі, як тоді, у період тієї 150-річної [давності] війни. Там теж росіяни вчинили найжорстокіші поводження, що доходять до нелюдського. І Толстой описує, що чеченці дивилися на росіян бридливо, з огидою. Ось так само чеченці дивляться зараз — з гидливим ставленням. І я себе впіймав на тому самому.
Про аморальність Кремля
Російські керівники можуть ляпнути на весь світ похабщину, погрози «Ось туди його, [Дудаєва] треба знищити, ось чеченців треба знищити». Що це за керівники і що це за народ, який дозволяє своїм керівникам опускатися до рівня, я скажу вам, табірних сук? Я вас переконую, що в Росії єдина сила, здатна приборкати беззаконня на сьогоднішній день, — це злодії в законі, які мають кодекс, принципи стійкі, навіть куди моральніші, ніж у політичного керівництва та вищих ешелонів влади в Росії.
Якими Дудаєв бачив мирний договір між Чечнею та Росією
Мир між Росією та Чечнею може бути лише тоді, коли цих карних злочинців [російських політиків] нам видадуть — або світова спільнота засудить і притягне їх до відповідальності, або видадуть їх нам. Це перша умова. Безумовно, виведення військ з території Республіки, щоб ми тут принаймні поховали — віддали землі, підбили підсумки та рахунки. Неодмінна умова — відновлення шкоди, повної шкоди: матеріальної, моральної, завданої нашому народові вже вкотре. Неодмінна умова. І гарантії безпеки міжнародного співтовариства громадянам Чеченської республіки та її територіальній цілісності. Ось за цих умов буде встановлено мир. Без цих умов битимемося, поки не згоримо — і Росія, і Чечня.
Про Росію — державу-рекетира та її плани щодо України
Коли погоріли на Афганістані, [російські] ідеологи та політики вирішили залучити Європу на свій бік і загравати з Європою — щоб посилитись до Індійського океану, Близького Сходу, Босфору, Червоного моря, а потім шльопнути і Європу. Афганістан, а потім інші труднощі, а тепер ще Ічкерія, зменшили трохи апетити. Але не припинили. У Криму ще буде бійня. Україна ще зійдеться в герці з Росією. Поки русизм існує, він ніколи не відмовиться від своїх амбіцій. Зараз от «слов’янське» — під цією маркою хочуть підім'яти, як і за старих часів, під себе знову Україну, Білорусь… Зміцнитись. І там далі… Тепер із Росією ніхто в союзі, не лише у військовому, а й в економічному, і політичному, навіть у торговому відношенні ніхто не хоче бути. Вже добре вивчили. Скільки можна? Росія по суті - рекетир. Ось вона погрозами, танками, армадами вибиває собі гроші і тепер погрожує дати ядерну технологію Ірану. Якщо цивілізований світ цього не хоче, то «давай мені гроші на відшкодування цього прибутку». Рекет, рекет, звичайний рекет.
Про невідворотний кінець Російської імперії
Ось де тепер Монголія — що вона являє, тамерланівська саранча? Візантійська імперія: де вона була і куди вона зникла? Османська імперія: де вона була і куди вона зникла? Також має зникнути і Російська імперія. Але найбільш людиноненависницька ідеологія ввібралася в русизм. Вона вже пізнього періоду, ввібрала в себе весь досвід колишніх, надбала собі ось яку зброю небезпечну. Вона користується цим озброєнням і представляє «Ось у Дудаєва там …». Сьогодні на телебаченні якийсь там диктор: «Дудаївці застосували знаряддя 122-міліметрове, заборонене Віденською конвенцією». [Сміється] Ох ти боже мій, блюзнірство, цинізм і блеф. А те, що застосовує Росія — це все дозволено Віденською конвенцією, всевишнім, росіянам дано право вбивати дітей, зносити села з лиця Землі лише тому, що ці ж чеченці воювали у боротьбі з фашизмом, ці ж чеченці найбільше з усіх радянських народів зробили внесок у становлення цієї армії. Депортовані, резервовані, позбавлені людського права на життя, за всю цю радянську владу орали як буйволи, впрягшись у цю упряжку. І ось тепер подарунок їм від цих же збройних сил та цих озброєнь, від цього русизму.
Тож Росія сьогодні — це Карфаген, який має бути зруйновано. Або він має стати демократичною правовою державою — нехай демократією там і не пахне, принаймні, такою, що дотримується законів і прав. Або ця держава має зникнути з карти історії. Середини немає.
