Двоє кримчан, військовослужбовців ЗСУ, загинули, захищаючи Україну від повномасштабного вторгнення Росії. Геннадій Долголіков був родом із Феодосії, Всеволод Грабар народився у Севастополі. Обидва вони залишили Крим після російської анексії у 2014 році та стали на захист своєї країни у 2022-му. Крим.Реалії зібрали спогади близьких та військових-побратимів про загиблих кримчан.
Геннадій Долголіков: банкір, спортсмен, волонтер
Український військовослужбовець, уродженець Феодосії Геннадій Долголіков загинув через поранення, отримане під Бахмутом. Про смерть Долголікова повідомив напередодні Кримськотатарський ресурсний центр.
«Загинув ще один військовослужбовець із Криму. Чоловік був тяжко поранений у лютому 2023 року. На жаль, ця рана виявилася смертельною... У Геннадія залишилися маленька дитина і дружина», – сказано у повідомленні.
Геннадій Долголіков виїхав із Криму після російського вторгнення в Крим у 2014 році. На материковій частині України він працював банкіром, був волонтером, допомагав бригадам кримських морпіхів, повідомив головний редактор видання BlackSeaNews Андрій Клименко на своїй сторінці у фейсбуці.
Дружина загиблого кримчанина Єлизавета Долголікова написала у фейсбуці, що Геннадій перевіз сім'ю у безпечне місце і вирішив піти захищати Україну, записався до ЗСУ.
Це була моя відкрита рана... Я розуміла його порив як людина і ненавиділа за такий вибір як його дружина
Єлизавета Долголікова
«Він не має бути там! Він має планувати сходження на Говерлу, читання книг, майбутнє своєї доньки та повернення до Криму! Занадто збуджений внутрішнім адреналіном, він був надто впевнений. Колись у розмові перед поїздкою до Бахмута він сказав, щоб я розуміла, що в полон він не здасться. Це була моя відкрита рана... Я розуміла його порив як людина і ненавиділа за такий вибір як його дружина. Сьогодні хочу, щоб кожен із нас згадав позитивні моменти, пов'язані з ним і залишив місце для нього назавжди у своєму серці. Тому що люди живуть, поки про них пам'ятають», – написала Єлизавета.
Після переїзду з Криму до Києва Геннадій Долголіков захоплювався футзалом і публікував блоги в рубриці «Я кореспондент» українського видання Korrespondent.net.
Кримчанин Геннадій Долголіков після футбольного матчу, скріншот каналу «Банківська Футзальна Ліга»
У своїх блогах він писав про російське захоплення Криму та частину Донбасу, переїзд до Києва, російську пропаганду і наслідки анексії Криму. В одному зі своїх блогів Геннадій Долголіков писав про день, коли Росія оголосила про проведення «референдуму» в Криму:
«У кожного своя історія і своя «правда». Цей день змінив моє життя. Крим раптово, менш ніж за місяць, став «півостровом надії», а зрештою і зовсім «островом». Усі мої глибокі побоювання в одну мить втілилися в життя. Це моя особиста трагедія. Нічний жах ще десятків тисяч людей. Трагедія, яка провела кордон, що досі не існував, між Кримом і материковою частиною країни. Для значної кількості кримчан цей кордон, на жаль, існував давно, на ментальному рівні… Де-факто цей день розставив крапки над і в дилемі «свій-чужий». Ми раптово опинилися по різні боки барикад з тим, з ким колись сиділи за однією партою, грали за одну команду, жили в одному під'їзді і навіть під одним дахом... Складно сказати, як я поводився б, опинившись раптом на їхньому місці. Одне знаю точно – я залишився вірним своїм цінностям і принципам, не зрадив собі. Зберіг та примножив свої переконання. Зрікся хибних кумирів. Дуже багато довелося переосмислити. Крим так і залишився для мене територією змішаних почуттів».
Торік Геннадій Долголіков був удостоєний державної відзнаки за вагомий особистий внесок у захист суверенітету та територіальної цілісності України від військової агресії РФ.
У профілі Геннадія Долголікова на його сторінці у фейсбуці написано рядки з пісні «Брати українці» українського гурту «Шабля»: «Не плачте за мною, якщо в полі згину, все віддам за любу неньку, нашу Україну!».
Українські військові ведуть вогонь із гаубиці по російських позиціях поблизу Бахмута на Донеччині, 7 березня 2023 року
Всеволод Грабар: патрульний, спортсмен, військовий
Військовослужбовець ЗСУ, севастополець Всеволод Грабар загинув у боях на Запорізькому напрямку. Про це повідомили на сторінці у фейсбуці географічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
«Грабар народився у Севастополі. Був випускником кафедри геодезії та картографії географічного факультету Київського національного університету ім. Шевченка. У нього залишилися дружина та двоє дітей», – йдеться у повідомленні.
Як повідомляє портал новин Хмельницької області Ye.ua, Всеволод Грабар був родом із Севастополя, жив у Хмельницькому, з 2015 року працював у патрульній поліції. 2022 року він у складі ЗСУ став на захист України. Загинув 9 травня під час виконання бойового завдання.
Всеволоду Грабару було 32 роки, у нього залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
Всеволод дуже хотів першим заїхати у Севастополь, додому
Боєць ЗСУ Валентин
Поховали кримчанина 13 травня. Як повідомляє телеканал «Місто», попрощатися з військовим прийшли друзі та близькі, хмельничани та побратими.
«Всеволод дуже хотів першим заїхати у Севастополь, додому. Для нашої роти це дуже велика втрата, бо він був нашим «клеєм»: до кожного міг підійти, кожному виділити час, з кожним поговорити. Яке б у нашій роті не траплялося лихо, він це вирішував», – розповів про загиблого його побратим, боєць ЗСУ Валентин.
Боєць ЗСУ Валентин на похороні Всеволода Грабара, скріншот каналу МТРК МІСТО
Заступник мера Хмельницького Михайло Кривак на церемонії прощання із загиблим військовим розповів про те, яким був Всеволод Грабар, згадував доброзичливість та дружелюбність кримчанина.
Всеволод за дуже короткий час став своїм – завдяки таким якостям, якими не всі наділені
Михайло Кривак
«Всеволод за дуже короткий час став своїм – завдяки таким якостям, якими не всі наділені. Я знав Севу завжди усміхненим, завжди на позитиві. Завжди допоможе, порадить. Він був молодшим, але знаходив слова навіть для мене. Ми грали разом у футбол, в одній команді, і одного разу в роздягальні я сказав Севі, що колись ми повернемося у Крим, ти будеш вдома, і я хотів би, щоб усі люди в Криму і взагалі в Україні були схожими на тебе. Він сказав: та що там, усілякі люди потрібні – і, як завжди, посміхнувся», – розповів Михайло Кривак.
Кримчани на захисті України
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато кримчан стали на захист країни зі зброєю в руках. Крим.Реалії розповідали їхні історії, які спростовують твердження російської пропаганди про те, що всі кримчани підтримують Росію. Ці приклади також демонструють, що на захист України під час російської військової агресії стають мешканці різних регіонів країни, у тому числі й вихідці з окупованих територій.
Наприкінці грудня 2022 року стало відомо, що на Луганщині загинув кримчанин, громадянський активіст, колишній політв'язень Геннадій Афанасьєв (позивний «Тор»). Він воював у складі 130 батальйону ТРО 241 бригади ЗСУ. Афанасьєв пішов у військкомат у перший день повномасштабного російського військового вторгнення в Україну.
Геннадій Афанасьєв у студії Крим.Реалії в 2017 році
На початку вересня 2022 року у Представництві президента України в АРК відбулося приурочене до Дня Незалежності нагородження відзнаками захисників і захисниць із Криму, які боролися з російською агресією, повідомила пресслужба відомства.
«Таміла Ташева (представниця президента України в АРК – КР) нагородила захисників та захисниць (...), які зробили вагомий особистий внесок у захист суверенітету і територіальної цілісності України від військової агресії РФ: Дмитра Біловицького, Євгена Воротникова, Христину Крис, Олену Солонину», – йдеться у повідомленні.
Зазначалося, що деякі захисники не змогли прийти на нагородження, оскільки перебувають на фронті – Олексій Бондаренко, Владислав Гуляєв, Геннадій Долголіков, Руслан Заредінов, Артем Кисельов, Дмитро Кисельов, Олексій Кисельов, Олексій Коваленко, Євген Лешан, Михайло Новосельцев, Петро Орлов, Антоніна Романова, Олексій Саса. Нагороди військовим обіцяли передати.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
