Юрій Коваль народився та провів дитинство у Покровську. Закінчив університет та працював у Донецьку, але з початком війни у 2014 році виїхав спочатку до Вінниці, а потім – до Покровська. У січні 2023 року Юрій долучився до Збройних сил України, пройшов навчання на танкіста та був призначений командиром танкового взводу. Військовослужбовець розказав для Східного Варіанта про своє навчання у Польщі та підготовку до контрнаступу
Перевірка систем, запуск двигуна, підготовка до руху – й універсальна броньована бойова машина готова діяти. Тепер це – буденність покровчанина Юрія Коваля. Раніше він викладав політологію та займався IT-кар’єрою, а зараз він командир танкового взводу.
“Вирішив прийняти цей виклик”
Юрій вивчився на політолога у Донецькому національному університеті, успішно захистив кандидатську дисертацію та займався педагогічною діяльністю. У 2008 році завершив навчання на кафедрі військової підготовки ДонНТУ по спеціалізації “Механізовані війська БТР” зі званням молодшого лейтенанта. В армії Юрій ніколи не був, але з початком повномасштабного вторгнення замислився про початок військової служби.
Юрій Коваль. Фото з особистої сторінки Юрія у Facebook
“Після окупації Донецька Міністерство освіти й науки ухвалили рішення евакуювати університет до Вінниці. Там я пропрацював до 2016 року, а потім повернувся до Покровська, працював спочатку прессекретарем міської ради, а потім змінив профіль та став працювати у галузі IT. З початком повномасштабного вторгнення у мене було бронювання, тому що безпосередньо у Покровську доводилось налагоджувати роботу ряду систем і техніки, які повинні були працювати. А як бронювання закінчилось, я зрозумів, що треба допомогти державі”, – розповідає Юрій Коваль.
Фото з особистої сторінки Юрія у Facebook
Так чоловік долучився до військової служби. У підрозділах механізованих військ БТР, на чому спеціалізувався Юрій, вже не було вільних місць. Тому він вирішив прийняти новий виклик та стати танкістом.
“Вперше в житті сів за танк у Польщі”
Юрія та його побратимів очікувало спеціалізоване та довготривале навчання. Спочатку в Україні, а потім – у Польщі. Військовослужбовець пригадує, п’ять років загального навчання на танкіста їм вмістили у п’ять тижнів:
“Це був дуже добрий досвід. Я б сказав – гармонійне поєднання теорії з практикою. Поляки усе показували, пояснювали по декілька разів, демонстрували усе, були поруч з нами. А ми вчилися, вчилися, вчилися. І як тільки у нас була впевненість у наших діях, ми вже робили все самостійно. Це потужна школа, потужний виклик”.
Фото з особистої сторінки Юрія у Facebook
Юрію сподобалось, що польські військові вчителі ніколи не кричали на них, давали можливість помилятися, робити аналіз своїх помилок та висновки.
Разом з побратимами Юрій вивчав одразу декілька моделей танків. Починали з Т-64, який є одним з основних для української армії, а згодом дійшли до Leopard 1, Leopard 2, Т-72, Т-80, Т-90.
У Польщі на практиці вчились керувати модифікованим Т-72, який називається PT-91. Але у разі потреби, Юрій з побратимами зможуть швидко пересісти й на “Леопарди”.
“Танк – це універсальна техніка. Основні її задачі й основні її функції є універсальними для всіх машин. Тобто після короткого екскурсу та практики зможемо сісти й за нові моделі”, – пояснює Юрій.
Фото з особистої сторінки Юрія у Facebook
Юрій каже, у Польщі отримали потужні, змістовні та ґрунтовані знання, яких буде цілком достатньо для виконання бойових задач. Але головним залишається практика:
“Намагались дати усе, і навіть більше. Є певна база, певні навички, але на цьому не варто зупинятися, треба постійно продовжувати навчатися. База була потужною, швидкою у часі, великого об’єму, її ми засвоїли дуже швидко, але деякі речі ще будемо відпрацьовувати. Шлях до великих танкістів треба відточувати”.
“За первинним розподілом мене призначили командувати танковим взводом”
Після формування одного з танкових взводів Юрія призначили його командиром. У його обов’язки буде входити управляти іншими танкістами.
Усього у взводі три екіпажі, дії яких вже будуть залежати від задач командування.
“Це можуть бути чи оборонні дії, чи наступальні дії, чи прикривати підрозділ, який буде йти у наступ. Танки, для розуміння, це як і проривна група, так і оборона. Вони проривають укріплені позиції противника, а також прикривають наших. Тому Президент й просив танки у партнерів. Без них неможливо вести ні атаку, ні наступ, ні оборону. Головні війська, які ми прикриваємо, це піхота”, – розповідає Юрій Коваль.
Після повернення в Україну Юрій з іншими військовослужбовцями продовжили проходити підготовку. Юрій пояснює свої задачі так: “комплекс заходів, які допоможуть нашим військам у контрнаступі”. Але більше та детальніше розказати не може.
“Якщо не ми, то ніхто”
Про настрої перед контрнаступом Юрій каже: “Це наша робота, яку ми маємо виконати швидко, якісно і без права на помилку”.
Зізнається, з однієї сторони, це шалений тиск, бо усі чекають успішного контрнаступу, але саме Юрію з побратимами треба буде рухатись танками вперед на ворога. Та навіть зараз військовослужбовець має велику надію, що до України наближається мирне небо, перемога і спокійне життя.
Фото з особистої сторінки Юрія у Facebook
“Коли у мене підійшов час закінчення броні на роботі, я зрозумів, що можу зробити багато речей, які залежить від мене. Треба робити те, що найкраще виходить. Це наша країна, наша земля, на якій ми маємо бути господарями. Це наша боротьба, щоб ми могли називати себе українцями, громадянами своєї країни. Якщо не ми, то ніхто”, – каже Юрій.
Юрій радить починаючим військовослужбовцям не боятися, робити те, що найкраще виходить, а також вірити у себе та свою країну. Адже тільки так можна вибороти перемогу.
