Київ – не єдина європейська столиця з малогабаритними квартирами
У Франції та США в подібні блочні будинки заселяли біженців – щоб швидко знайти дах над головою. Якщо в Америці швидкозбірні багатоповерхівки почали зводити ще в XVIII столітті, то в Європі розквіт такого роду забудови припав на часи завершення Другої світової війни. Так, у Франції поширизась забудова за проектом Огюста Перре, розрахована на короткострокове користування від 25 до 50 років.
У Києві стіни одного багатоповерхового будинку могли вигнати за декілька тижнів. Робітники працювали в 3 зміни, коробки складали, як конструктор. Плюс внутрішні облицювальні роботи і через 2 місяці – можна вручати ключі власникам.
Таким чином, позбавлялися «надмірностей в архітектурі»: зменшували площі та кількість кімнат, з’єднували ванну з туалетом (пів метра площі на людину біля умивальника, метр біля ванни, де щойно прийняла душ), відмовлялися від ліфтів та сміттєпроводів, а також горища.
В перших хрущовках систему опалення вмонтовували в стіну. Якщо трубу проривало – доводилось довбати стіну та латати знову, проте в хаті було тепліше. Як результат – заселяли якомога більше людей, що мешкали в бараках або тіснилися по три родини в одній квартирі.
Дарницька площа 1960
У першій серії хрущовок однокімнатна квартира мала 16 квадратних метрів, двокімнатна – 22, трикімнатна – 30.
У столиці 5-ти поверхові хрущовки мали просторі прибудинкові майданчики, а у пішому доступі – дитсадки та школи.
Просторий експеримент Яблонського
Архітектор Дмитро Яблонський запроектував експериментальний будинок, який став VIP-проектом. На сходовій клітці 2 квартири, великі вікна у загальному коридорі та додаткові метри біля входу до квартир. Як виглядає загальна територія такого будинку на Дарниці показав Кирило Степанець.
З плану квартир видно, що ванна і туалет тут розташовані окремо – в різних ділянках квартири. Є дві окремі кімнати, що виходять з просторої, хоч і прохідної зали з балконом на 2 вікна.
«То найкраще, що пропонувало хрущівське планування на той момент. Цю кімнату можна було оформити як гостинну, а от у звичайних типових проєктах із цим повна біда: треба було йти через всю кімнату, щоб до сусідньої дістатись», – каже киянин Микита Левковський.
Реконструкція чи знесення?
Нині у Києві, де великій кількості хрущовок вже понад 50 років, активно обговорюється питання їх знесення з подальшою побудовою на їх місці висоток, що мають понад 15 поверхів. Хоча будівлі, які більш комфортні для киян або збереглися у кращому стані, пропонують реконструювати.
3 роки тому вартість реконструкції оцінювали у $2,7 млрд. Це витрати на аудит будинку, укріплення та утеплення фасадів, заміна вікон та техніки.
За результатами інвентаризації 2019 року виявилося, що у Києві:
- «хрущовок» – 3 181;
- «хрущовських квартир» – 210 720 квартир;
- загальна площа цих помешкань – 8 733 627 кв. метри;
- у них мешкає 414 937 киян;
- кожен шостий будинок столиці непридатний до життя або потребує капремонту
Найбільше аварійних «хрущовок» – у Солом’янському районі, аж 720. Ще 611 – у Шевченківському районі. 471 – у Дніпровському. Приблизно по 300 – у Голосіївському, Печерському, Подільскому і Святошинському. 171 – у Дарницькому. Менше 100 – у Оболонському і Деснянському.
Нагадаємо, “ВК” розповідав, що на початку ХХ ст. у Києві проживало трохи більше 500 тисяч жителів, а до 1940 року ця цифра майже подвоїлася. Приблизно 1 мільйон нараховував Київ після Другої світової війни, коли почали будувати хрущовки.
