Для більшості дітей домашні улюбленці - не просто тварини, а справжні друзі, втрачати яких не хочеться ніколи. Однак тварина може померти через старість, хворобу чи нещасний випадок, і пережити це, особливо дитині у вразливому віці, може бути вкрай важко.
Це також члени сім’ї, в якій вони живуть. Часто тваринок заводять родини з маленькими дітьми, щоб тим було веселіше, та й щоб виховати більше відповідальності. На жаль, вірні друзі також йдуть від нас. Тоді виникає запитання: як повідомити дитині про смерть домашнього улюбленця?
Психологиня та арт-терапевтка Ірина Мірошниченко дала поради, як зробити прощання з улюбленцем менш болісним для дітлахів та як сказати дитині про смерть тваринки.
— Діти все розуміють, але на етапі від двох до чотирьох років дитина не настільки усвідомить втрату людини, а тим паче — тварини. Тут все простіше — образ стирається з пам‘яті, прив‘язки не такі глибокі.
Діти п’яти – семи років і старше переживатимуть однозначно емоційніше і глибше, тому потрібно підготувати дитину.
Як сказати дитині про смерть домашнього улюбленця?
Ключове правило — говорити правду
Одне з найважчих - це повідомити погану новину. Спробуйте зробити це сам-на-сам у місці, де дитина почувається безпечно та комфортно. Спробуйте оцінити, скільки інформації потрібно почути дітям, виходячи з їх віку, рівня зрілості та життєвого досвіду. Пам’ятайте, що відвертість - це шлях до довірливих стосунків.
Якщо ваш домашній улюбленець дуже старий або довго хворіє, подумайте про те, щоб поговорити з дітьми до того, як настане смерть. Знову ж таки, вік дитини, рівень зрілості та запитання допоможуть визначити, чи варто пропонувати чітке та просте пояснення того, що станеться. Якщо так, то можна використовувати такі слова, як "смерть" і "вмирання", або сказати щось на кшталт "Ветеринар зробить нашому улюбленцю укол, який спочатку присипить його, а потім зупинить серцебиття". Багато дітей хочуть попрощатися заздалегідь, а деякі можуть бути достатньо дорослими або емоційно зрілими, щоб бути поруч.
Якщо вам все ж доведеться приспати свого улюбленця, будьте обережні, кажучи, що тварину "присипають". Маленькі діти схильні сприймати речі буквально, тому це може викликати в уяві страшні ідеї про сон або операцію та анестезію.
Якщо смерть улюбленця більш раптова, спокійно поясніть, що сталося. Будьте короткими, і дозвольте запитанням дитини визначити, скільки інформації ви надасте.
Діти відчувають обман і, можливо, сподіватимуться, що тваринка повернеться.
Уникайте спроб збрехати. Говорити дитині, що "Мурчик втік" або "Рекс поїхав у подорож" - не дуже гарна ідея. Це не полегшить смуток про втрату домашньої тварини, і якщо правда все-таки розкриється, ваша дитина, ймовірно, розсердиться, що ви збрехали. Якщо вас запитають, що відбувається з домашнім улюбленцем після того, як він помре, спирайтесь на ваше власне розуміння смерті, включаючи, якщо доречно, точку зору вашої віри. І оскільки ніхто з нас не знає до кінця чесне "Я не знаю", безсумнівно, може бути правильною відповідь: "смерть - це таємниця".
Пояснити, що таке смерть
“Чомучкам” у цьому віці цікаво, що таке тіло, з чого складається людина і “звідки я з‘явився”. Тому краще пояснити делікатно і м‘яко: так буває, що зупиняється серденько, а тваринам — як і людям — властиво хворіти.
У жодному разі не говори, що тваринка втекла від господаря. У малечі почнуть виникати логічні запитання: невже я був(-ла) недостатньо хорошим господарем / хорошою господинею для свого улюбленця?
- Говорити треба спокійно і лагідно. Ми розуміємо дитячі емоції, сльози, та навіть образи й агресію (особливо характерна вона для підлітків, адже вони шукатимуть і інших винних у смерті/втечі тварини або звинувачуватимуть себе).
У таких ситуаціях треба дати дитині якомога більше підтримки й тактильного тепла.
Дитина проходитиме стадії від заперечення до прийняття, і у цей час може змінитися поведінка та можуть проявитися протести.
- Краще переорієнтувати дитину. Говорити, що тваринка (називаючи на ім‘я) завжди у серденьку і малеча може згадувати хороші миті. Не обов‘язково домішувати релігійний контент: Бог не забирає дитячих улюбленців, бо інакше він автоматично стає поганим.
- Краще не вдаватися в деталі смерті домашньої тваринки.
- Якщо дитина цього просить, дорослим слід влаштувати прощання з тваринкою. Можна намалювати портрет через деякий час, зліпити аплікацію на знак пам‘яті, заспівати пісеньку.
Головне: треба дати зрозуміти, що дитина ні в чому не винна. Факт смерті чи втечі тваринки потрібно просто прийняти.
Допоможіть своїй дитині впоратися
Як і будь-хто, хто стикається з втратою, діти зазвичай відчувають різні емоції, окрім смутку після смерті домашньої тварини. Вони можуть відчувати самотність, якщо домашню тварину приспали; розчарування через те, що домашня тварина не може одужати або почуття провини через те, що вони погано поводилися з домашньою твариною або не дбали про неї як обіцяли.
Допоможіть дітям зрозуміти, що відчувати всі ці емоції - природньо, і спочатку не хотіти говорити - це нормально, і що ви поруч, коли вони готові поговорити. "Мені шкода, що боляче. Ти можеш відчувати зараз різні емоції, і це нормально. Я поруч, ти можеш ділитися зі мною своїми почуттями".
Не приховуйте свій сум через втрату домашнього улюбленця. Якщо ви демонструєте свої почуття та відкрито говорите про це - це є прикладом для дітей. Ви показуєте, що це нормально: сумувати, коли ви втрачаєте та близьких, говорити про свої почуття та плакати, коли вам сумно. І дітям приємно знати, що вони не одні сумують. Поділіться історією про домашніх тварин, яких ви мали і втратили, коли були молодими, і про те, як важко було прощатися.
Є ще одне правило, якого батьки часто не дотримуються. Це робить тільки гірше для психіки дитини і може вплинути на її світогляд та вчинки.
Не варто одразу брати іншу тварину на заміну, сподівачись, що дитина забуде попереднього улюбленця. Так батьки спровокують ще більше стресу. До того ж син чи донька може зненавидіти ту тваринку, яку взяли на заміну — так батьки можуть приректи на страждання і тварину, і дитину.
Нового улюбленця варто брати в сім’ю тоді, коли спогади про попереднього вже не болючі і всі члени сім’ї готові до нового друга в домі.
