Боєць із позивним «Казино» до повномасштабного вторгнення працював у шахтоуправлінні гірничим робітником, а його побратим з позивним «Укроп» — викладачем спеціально-загальнотехнічних дисциплін педагогічного фахового коледжу. Обидва бійці — мешканці шахтарського містечка на Донеччині. У перші дні повномасштабної війни вони взяли до рук зброю та дають відсіч окупантам на фронті.
У жовтні 2023 року їх разом із бійцями інших підрозділів відправили на допомогу 110-ї бригади в районі Степового на Авдіївському напрямку.
«Ми очікували, що будемо на 2-й лінії, а це був справжній бій на „нулі“»
Восени 2023 року тривали запеклі бої на Авдіївському напрямку. Бійцям 110-ї бригади на допомогу відправили кілька підрозділів. Коли військові Донецької бригади ТРО «Укроп» та «Казино» разом з побратимами отримали бойове завдання — думали, що будуть на 2-й лінії прикривати інші підрозділи. Але опинилися у самому епіцентрі важких боїв в районі села Степове. Тут вже 4 доби тривав потужний наступ росіян.
«Це був перший серйозний бій із безперервним штурмом наших позицій окупантами. Вони гатили всім разом — артилерією, безпілотниками та йшли піхотою. Наша позиція була розбита, тому там неможливо було врятуватися. Сподівалися лише на нас, піхоту», — згадують бійці.
Захисники зізнаються, що під час виконання завдання зіткнулися з викликами. По-перше, готувалися бути на 2-й лінії фронту, а потрапили на «нуль». Це було несподівано. По-друге, виникли питання про злагодження дій через присутність на завданні бійців інших підрозділів, яких вони бачили вперше.
Бій, в якому взяли участь «Укроп» та «Казино», тривав безперервно дві доби. Але в основному, всі бійці воювали й виконували свої функції. Захисники зазначають, що в такі моменти важливо не розгубитися та включитися у виконання завдання.
Для них це було першим бойовим хрещенням, і вони змогли швидко взяти себе в руки, заспокоїтись та дати адекватну оцінку діям. Коли піхота ворога дійшла за 50 метрів від окопів, відбивалися вже вручну. Окупанти постійно кидали гранати й намагалися оманливими способами дістатися до українців.
Фото: Донецька ОБрТрО
«Нє понял, ми што в плєн попали?»
Після рукопашного бою колишній вчитель та шахтар взяли в полон двох російських окупантів. Вони опинилися в окопі разом з українцями й намагалися видати себе за «своїх». Третього окупанта із «Шторму Z» ліквідували, коли він безжалісно з автомата добивав українських бійців.
Під час відправлення полонених українських військових атакувала група окупантів.
«Їхнім завданням було відрізати відхід, але вони зробили це неправильно — пішли разом замість того, аби йти перебіжками та прикривати одне одного. Окупантів було троє — автоматник, снайпер та кулеметник. Після нашої автоматної черги вони потрапили до нас в окоп і були безсилі», — згадують українські захисники.
Саме «Укроп», колишній викладач, своїм вогнем майстерно загнав цю групу росіян до окопу, в якому їх зустрів колишній шахтар, боєць «Казино».
Окупанти не очікували такої ротації, тому навіть не встигли застосувати зброю.
«Нє понял, ми што в плєн попали?», — здивувався один з окупантів. Як виявилося пізніше це був професійний російський військовий із Приморського краю, інші двоє найманців — з Макіївки та Волгоградського краю.
Один з них виділявся серед інших, адже був у спортивному костюмі та мав намір за критичних обставин прикинутися цивільним.
Окупанти розповідали нашим бійцям давно відомі казки: що їх змусили воювати, вони ні в чому не винні та проти війни. Українські захисники зізнаються, що взяли їх в полон лише для обмінного фонду, аби наші хлопці повернулися додому.
Трофейні каски окупантів бійці планують виставити на аукціон, щоб отримані гроші направити на потреби свого підрозділу.
Фото: Донецька ОБрТрО
«Радіємо тому, що залишилися живими»
«Укроп» та «Казино» вийшли з цього важкого бою під Авдіївкою цілими і з російськими полоненими. Але вихід з позиції був складним, адже шлях не був визначеним заздалегідь. Близько 5 км вони здолали пішки і біля наступних позицій запевнювали побратимів, що вони свої.
«Перші відчуття — це адреналін і радість, хоча найстрашніше почалося в шпиталі. Довго прокручували, як все могло б статися. Вже за декілька боїв впевнені, що будемо почуватися спокійно», — кажуть бійці.
Відновлення бійців у госпіталі зайняло 2 місяці — додатковий місяць вони перебували у відпустках. Зізнаються, що психологічно почуваються добре і вже готові вступити в новий переможний бій з окупантами.
