Яким би був Крим зараз, якби 2014 року не прийшла Росія?

Джерело:  ua.krymr.com  /  10:24, 23 Березня 2024

Окупанти відкинули Крим назад років на 20-30 у розвитку

Російські чиновники у Криму хваляться своїми здобутками. Спікер російського парламенту півострова Володимир Константинов зокрема стверджує, що «кримські регіони отримали потужний імпульс розвитку», що завдяки президенту РФ «республіка отримала колосальні можливості для розвитку», і тепер Україна, яка «не має майбутнього», сильно заздрить Криму.

Різними і не завжди підтвердженими заявами наповнюється Крим і щодо його майбутнього. Навколо палає війна, майже щодня між російськими військами в Криму та українськими ВМС відбуваються перестрілки ракетами та дронами. Президент Росії Володимир Путін, який заявляв раніше, що війна триватиме не менше 5 років, раптом проводить нараду з членами російського уряду щодо планів «розвитку Азово-Чорноморського регіону», і політолог, генеральний директор ТОВ «Інститут комунікаційного менеджменту» Вадим Сіпров у розмові із Севастопольським виданням ForPost уже стверджує, що цей регіон «незабаром буде безпечною територією». Що це як не відволікання уваги від війни, що палахкотить поруч?

Зрештою, в Криму широко й іноді не завжди виправдано використовується гасло «Процвітання в єдності», запозичене з герба української автономії. Про яку єдність і про яке процвітання йдеться? Якщо за України вона мала реальне наповнення – єдність була відчутною, і мислилася в тому числі і як дружба з Росією, чому всі сприяли, і як міжнаціональна єдність у самому Криму, то зараз Росія все поламала – у всіх сферах єдність замінена дискримінацією та ворожнечею, навіть реальною війною, кримські пропагандисти відверто культивують ненависть між етносами, а «процвітання» існує лише як слово у гаслах. Яке процвітання під бомбами та ракетами?

Андрій Іванець

Андрій Іванець

В інтерв'ю Крим.Реалії український історик, член групи гуманітарної політики Експертної мережі «Кримської платформи», кандидат історичних наук Андрій Іванець зазначив, що «в історії України та Криму зокрема Росія завжди виступала як потужне гальмо у розвитку. Якби у 2014 році Росія не здійснила агресію на Крим, Україна разом із Кримом стала б асоційованим членом Європейського Союзу, Крим отримав би європейські інвестиції, передові технології, а головне – європейський досвід. За 10 років відбулася б ціла низка позитивних змін у житті та економіці Криму. У 2013 році, наприклад, курортно-туристична галузь Криму була значною мірою інтегрована у світову туристичну індустрію, до Криму заходили десятки світових круїзних лайнерів, у Криму відпочивали та здійснювали тури громадяни десятків європейських держав, галузь ставала частиною світової індустрії, Крим відкривався для світу. Все це зникло з появою Росії, і поки вона господарює в Криму, світовий туризм туди не повернеться. Крим змушений задовольнятися нечисленним і не найкращим контингентом російських туристів, а галузь приречена на дефіцит коштів та відсталість у сервісі й технологіях…»

Андрій Щекун

Андрій Щекун

Окупанти відкинули Крим назад років на 20-30 у розвитку

Андрій Щекун

Андрій Щекун, представник Крайової Ради українців Криму заявив, що «окупанти безпідставно вихваляються начебто розвитком Криму, хоча насправді відкинули Крим назад років на 20-30. Однозначно, що економіка Криму ці 10 років окупації тримається виключно на політичному популізмі, який не має жодного розвитку. Вливання в економіку Криму з федерального бюджету, а також такі проєкти, як Керченський міст, траса «Таврида», будівництво та одночасно руйнування культурної спадщини музею-заповідника «Херсонес Таврійський» та інші проєкти, якими хизується держава-агресор, – це все з досвіду СРСР, коли також намагалися демонструвати світові «потужність» економіки, а зрештою вийшов великий пшик. І траса, і міст, і житлові мікрорайони у містах – це все не для кримчан, це все має конкретну мету – для переселенців із Росії та для ведення війни. Кримчан навпаки витісняють із Криму. Крим став військовою базою для агресії. А за України вже проводилася демілітаризація півострова, населення та гості курорту отримували все більше простору для економіки, для бізнесу, для культури, освіти й особистого розвитку…»

«Давайте подивимося правді у вічі, – пропонує Андрій Щекун. – Росія завжди була гальмом у розвитку півострова. 1775 року вона знищила Запорізьку Січ, а вже 1783 року вона перервала поступальний розвиток Кримського ханства і відкинула Крим назад, у колоніальну епоху, у 20-30-х роках ХХ століття знищила українську та кримськотатарську інтелігенцію і перервала національно-культурний розвиток Криму, у 1944 році позбавила Крим трьох чвертей його продуктивного населення і депортувала цілі народи та національні меншини, у 1991 році нав'язала свою автономію, чим перетворила на «російський анклав», у якому замість налагодження господарського життя підтримувала та готувала відторгнення Криму від України. І лише 1954 року, коли у Росії переконалися, що не можуть самі впоратися з повоєнною реконструкцією Криму, передали регіон Україні, Крим отримав перспективи розвитку. Україна 1954 року прийняла Крим, розбитий війною, і все, що в Криму було збудовано з 1954 до 1991 року, окрім царських палаців, це збудовано за України, Україною та за рахунок України…», – каже Андрій Щекун.

Ескендер Барієв

Ескендер Барієв

Керівник Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв в інтерв'ю Крим.Реалії зазначив, що якби Крим залишався в юрисдикції України, то цей «уламок СРСР» перетворився б на відкритий до світу регіон з високим рівнем життя і багатою політичною культурою. Він наголосив, що «відбулася б дерусифікація та позитивна українізація Криму. Крим став би регіоном, де було б гарантовано захист прав людини, реалізація колективних прав корінних народів України, Крим став би національно-територіальною автономією кримськотатарського народу та перетворився б на економічно розвинений і туристично привабливий регіон».

До розділу позитивної українізації Криму Ескендер Барієв включив процеси деколонізації, деімперіалізації і декомунізації території та громадських наративів, зміцнення верховенства права, формування й просування правдивої історіографії про Крим та корінні народи, захист прав корінних народів і національних меншин, розвиток української мови та мов національних меншин, захист культурної спадщини, збереження територіальної цілісності й національного суверенітету України, а також європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Крим, незважаючи на те, що півострів має значний економічний потенціал, Росія зараз використовує неефективно і здебільшого для ведення війни. Заводи працюють на війну, хімічна промисловість розорена, транспорт дезорганізований, екологію вбито, до 2020 року в степовій частині Криму потравлено всіх птахів і зникли завезені за України сайгаки. Північно-Кримський канал можна вважати мертвим, оскільки підрив російською армією Каховської ГЕС надовго перервав подачу води в нього.

Якби не було окупації, Крим уже став би одним із регіонів-лідерів України у розвитку сільського господарств

Андрій Щекун

«Загалом розрив зв'язків Криму з Україною у 2014 році, за умови, що у материка та півострова століттями формувалася спільна господарсько-економічна система, – каже Андрій Щекун, – призвів до деградації галузі економіки у Криму. Потенціал економічного розвитку Криму було перервано Росією у 2014 році, а у 2022 році широкомасштабний наступ Росії через Крим та перетворення його на військову базу поставило хрест на економіці Криму. Сьогодні північний Крим – це вже економічна та екологічна катастрофа. Україна сьогодні отримала можливість реалізовувати сільськогосподарську продукцію у країнах ЄС, за цей час нові технології надають можливість розвитку сільського господарства. Російський Крим всього цього фактично позбавлений. Впевнений, якби не було окупації, Крим уже став би одним із регіонів-лідерів України у розвитку сільського господарства. Тут просто реально потрібно лише подивитися у бік Закарпаття, яке економічне зростання вони здобули. Садівництво та виноградарство Закарпаття завжди конкурували з Кримом. І сьогодні воно далеко попереду Криму...»

АндрійЩекун каже, що до окупації у Криму була європейська освіта, активно збагачувалася багатонаціональна культура. «Скажімо прямо, – стверджує він, – жодної освіти у Криму з першого року окупації немає. Жодного диплома, виданого в окупованому Криму, не визнано, і з ним можна працювати виключно на території Росії. Якби не було окупації, кримчани вже мали б можливість вступати вільно до всіх вишів України та до будь-яких вишів за кордоном. Крим отримав би грамотне європейське населення, а не людей зі свідомістю, зашореною російською пропагандою та мілітаризацією. Розвиток міжнаціональних відносин, освіти і культури був би безпосередньо пов'язаний із суспільно-політичними процесами в самому Криму, де після Революції гідності був можливий перелом у формуванні нових еліт. До влади б приходили вже по-європейськи сформовані політичні сили. Крим був би регіоном, тісно пов'язаним зі світовими процесами та світовою культурою…»

І, звичайно, в українському Криму були б гарантовані всі права та свободи людини, і не було б і мови про утиски, арешти, фальсифіковані суди, політичних ув'язнених…

Андрій Щекун стверджує, що перемога Майдану дала старт новому переосмисленню процесів, які відбувалися у Криму. Зміна суспільно-політичної складової в Криму добре позначилася б на розвитку кримських громадських організацій, які, у свою чергу, зміцнювали б вплив на державну політику щодо Криму. «Так, у період президентських виборів 2004 року, в період Помаранчевої революції, за Віктора Ющенка проголосували 14% кримчан. Тобто можна впевнено говорити про формування електорального поля українських сил у Криму. А у 2012 році, під час виборів до Верховної Ради України, коли проти Віктора Януковича об'єдналися всі націонал-патріотичні сили навколо партії «Батьківщина», вони отримали понад 21% голосів у Криму. Про що це свідчить? Про те, що ще б 10 років і в Криму проросійські сили втратили б вирішальну вагу та вплив на населення. Таким чином Крим поступово відходив би з «лап» Російської Федерації. Тому вони не хотіли допустити Крим у благополучне майбутнє. У Росії це розуміли і тому, не зважаючи на жодні витрати й міжнародне право, пішли війною на Крим і на Україну...»

Вгору