Емоційне вигорання включене у Міжнародну класифікацію хвороб виключно як професійне явище. Однак ставитися до будь-якого вигорання потрібно дуже серйозно, бо такий стан може мати сильний вплив на якість життя та ефективність роботи людини.
Як відрізнити емоційне вигорання від стресу та звичайної втоми, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на "Бережи себе".
Як проявляється вигорання
Всесвітня організація охорони здоров'я визначає емоційне вигорання як синдром, що виникає через хронічний стрес на роботі та неможливості дати йому раду.
Такий стан має основні прояви:
- Відчуття постійної нестачі енергії та виснаження
- Психологічна відстороненість від роботи, неприйняття, упередженість або цинізм до своєї роботи
- "спад" професійної активності
Чи може вигорання бути не через роботу
Вперше термін "емоційне вигорання" використав психіатр Герберт Фреденберг у 1974 році. Тоді цей термін об'єднав деморалізацію, розчарування та крайню втому - явище, які лікар спостерігав у працівників психіатричних установ. І дуже довго термін використовувався виключно стосовно професій.
Однак сьогодні питання постійного стресу, інформаційного перевантаження, втрати відчуття сенсу - це явища, притаманні абсолютно кожній людині. Тому у популярній психології термін та інструменти роботи з цим станом почали використовувати не тільки в рамках професійного життя, а й стилю та умов життя загалом.
Як виглядає емоційне вигорання
Перший і основний симптом, який дає змогу запідозрити такий стан - це втома, яка не минає після відпочинку. Людина може відзначати, що прокидається вже втомленою. Або після вихідних чи повноцінної відпустки не має сил продовжувати роботу.
Також людина може зіштовхнутися з психічним дистанціюванням від діяльності. Це може виражатися думками на кшталт:
- "Чому я маю це робити?"
- "Мене лякають нові повідомлення по роботі, я не хочу їх відкривати"
- "Я постійно щось роблю, але вже не зовсім розумію, що та навіщо"
Також людина може спостерігати в себе емоційне вихолощення, виснаження, зниження емпатії, прояви цинізму та агресії. Іноді навіть до тих, кому нещодавно співчувала.
Окремо варто виділити скарги на зниження когнітивних можливостей. Наприклад, погіршення пам'яті, складнощі з задачами, що вимагають креативності.
І навіть соматоморфні (психосоматичні) скарги на погане самопочуття в процесі діяльності, загальне погіршення здоров'я, загострення хвороб у зв'язку зі стресом.
За деякими з цих проявів можуть стояти й інші причини, наприклад, медичні.
Однак, за наявності перелічених вище симптомів, найкраще - звернутися до психолога чи психотерапевта. Дуже важливо поспілкуватися з сімейним лікарем, щоб виключити інші медичні стани, які мають схожі ознаки.
Які причини вигорання
Формулою "ідеального шторму", яка значно пришвидшує розгортання синдрому вигорання є наявність хронічного стресу, відсутність достатнього рівня підтримки, втрата відчуття сенсу та відчуття реалізації власних цінностей у своїй діяльності.
А також, ігнорування інших сфер життя. Це може виражатися у тривалому й постійному перепрацюванні.
Зазвичай перша стадія вигорання зовсім не схожа на виснаження. Навпаки - це виглядає як кураж, ейфорія, трудоголізм, людина пірнає у роботу та може працювати 10-12 годин на день.
Таким чином намагаючись впоратись зі стресом, приборкати тривогу або досягти відчуття реалізації. У цьому пориві тривожним сигналом є ігнорування людиною інших важливих сфер свого життя.
Як відрізнити вигорання від втоми та стресу
Стрес, особливо хронічний, є необхідною, але не єдиною умовою для вигоряння. Якщо людини ігнорує необхідні заходи роботи з ним, а це фізична активність, дружня підтримка, усвідомлена відповідь на фактор, який викликає стрес, і намагається подолати стрес завантаженістю графіка, це стає зазвичай стартовою точкою для емоційного вигорання.
Основний критерій, якій дозволяє відрізнити перевтому від вигорання - це відновлення. Якщо людина відновлюється після відпочинку чи вихідних, то тут йдеться про сильну втому.
У випадку емоційного вигорання відновлення не наступає. А після відпочинку людину турбують питання екзистенційного сенсу своєї діяльності. Вона відчуває, що робота більше не приносить їй відчуття реалізованості.
Як уникнути вигорання
Немає єдиного та універсального шляху для кожної людини, але є методи, які допомагають знизити ризик виникнення цього стану.
Інформаційне перенавантаження (бути на зв'язку 24/7) - практикуйте періоди, коли ви не зв'язку. Для екстрених ситуацій можна завести окремий телефон, який буде знати обмежена кількість людей. Намагайтесь влаштувати собі час від часу, принаймні раз на тиждень, digital шабат. Не менш важливо потурбуватися про своїх колег та надсилати їм листи та повідомлення тільки у робочий час.
Відсутність можливості впливати на значущі події. Є події, на які ми не можемо вплинути. Періодично питайте себе та розділяйте, що важливо для вас саме зараз, але вплинути на це ви ніяк не можете. І навпаки - на чому варто зосередитися.
Неможливість поділитися переживанням та радостями від роботи, самотність, навіть серед великої кількості людей. Намагайтесь шукати та навіть створювати можливості для спілкування з людьми зі схожим досвідом.
Не встановлювати особисті кордони - прямий шлях до вигорання. Важливо усвідомлено підходити до власних кордонів у роботі. Що для вас прийнятно, а що буде тримати у постійній напрузі та стресі. Говоріть відкрито про свої кордони, захищайте їх за потреби.
Зберігайте баланс. Приділяйте достатньо часу іншим сферам життя, окрім професійної. На практиці це позитивно впливає на вашу продуктивність у довгостроковій перспективі.
