17 червня 2014 року бойовики у Слов’янську стратили 30-річного Олексія Пічко, якого звинуватили у крадіжці двох сорочок та штанів в одному з приватних будинків міста. Раніше, 25 травня, бойовики також розстріляли Дмитра Славова та Миколу Лук’янова — вони брали участь у бойових діях на боці бойовиків, але їх звинуватили у мародерстві, пограбуванні та дезертирстві. Про це йдеться в розслідуванні «Радіо Свобода».
Долю цих людей, а також інших, що були страченими у захопленому Слов’янську, бойовики вирішували на імпровізованих «військово-польових трибуналах», створених терористом так званої «ДНР» Ігорем Гіркіним, колишнім офіцером ФСБ, на той момент більш відомим як Ігор Стрєлков.
Юридичною базою для «трибуналу» став драконівський закон часів Другої світової війни. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 року, на який посилався Гіркін, передбачав смертну кару — Україна скасувала її у 2000 році, в Росії на неї з 1996 року діє мораторій. До смертної кари бойовики засуджували за злочини, які Гіркін називав «тяжкими», при цьому під ними розумілися і дрібна крадіжка, й вбивство.
Разом з терористом Гіркіним у цих «військово-польових трибуналах», які «засуджували» до «смертної кари» Пічка, Славова і Лук'янова, брали участь ще як мінімум дев'ять осіб.
На підставі документів, знайдених у кабінеті бойовика «ДНР» Гіркіна в будівлі СБУ в Слов'янську і розслідувань журналісти «Радіо Свобода» знайшли та ідентифікували сімох з дев'яти осіб, що допомагали Гіркіну проводити «трибунали» та безпосередньо відповідальних за страти Пічка, Лук'янова і Славова:
Ігор Гіркін Віктор Аносов (позивний «Нос») — за інформацією журналістів, він пов'язаний з Владиславом Сурковим, який під час страт був «архітектором» політики Кремля в Україні.
— В'ячеслав Апраксімов (позивний «Балу»)
— Михайло Ніколаєв (позивний «Сєдой»)
— Юрій Володимирович (прізвище невідоме, позивний «Адвокат»)
— Олександр Зюбанов (позивний «Зубр»)
— Сергій Трифонов (позивний «Трифон»)
— Павло Воловий
— Сергій Здрилюк (позивний «Абвер»)
— Людина з позивним «Берія»
