У Росії 2023 не став роком документального завершення «часткової» мобілізації та скасування спеціальних заходів в оборонно-промисловому комплексі (ОПК). Москва продовжує використовувати «нововведення» на окупованих українських теренах. Називаючи анексовані Крим і Севастополь «прифронтовими», Кремль не запроваджував тут «воєнний стан». Інформацію про «приховану мобілізацію» і можливість її «нової хвилі» поширюють і сьогодні.
Чи змінить ситуацію запровадження «електронних повісток» у Росії та «можливості зовнішнього управління підприємствами ВПК», які економічні, фінансові та людські резерви для російської мобілізації зберігаються в Криму, чи можливо уникнути вербування до російської армії в нових умовах – у матеріалі Крим.Реалії.
«Нової мобілізації не буде, йде весняний призов» – російська влада
Нова хвиля мобілізації в Росії не планується, про це у квітні заявив голова комітету Держдуми РФ з оборони Андрій Картаполов.
«Генштаб Росії в планах не має проведення другої хвилі мобілізації», – заявив начальник управління Головного організаційно-мобілізаційного управління контрадмірал Володимир Цимлянський.
Призов відбудеться з 1 квітня до 15 липня 2023 року. Він торкнеться 147 тисяч осіб
Генштаб РФ
«Під час «весняного призову – 2023» росіянам вперше розсилатимуть електронні повістки. У разі відсутності технічної можливості оповіщення проводитиметься «по-старому» шляхом вручення повісток. Призов відбудеться з 1 квітня до 15 липня 2023 року. Він торкнеться 147 тисяч осіб. Усі призовники будуть відправлені для проходження військової служби до пунктів постійної дислокації, розміщених на території Росії», – цитують російський Генштаб у кримських ЗМІ.
14 квітня президент РФ Володимир Путін підписав закон, що дозволяє сповіщати військовозобов’язаних про призов за допомогою електронних повісток, а також запроваджує низку обмежень. Новий порядок запрацює із серпня цього року.
Президент РФ Володимир Путін (праворуч на першому плані) у Лужниках, Москва
Міноборони Росії запропонувало внести до «положення про призов на військову службу громадян Росії» можливість ведення військкоматами електронних особових справ призовників. Служити за контрактом у російській армії зможуть 18-річні громадяни, які закінчили школу і не служили.
Кремль «блефує успіхами ОПК» та запроваджує каральні заходи для «тих, хто відстає»
В інтерв’ю російському інформагентству ТАСС про підсумки 2022 року очільник «Ростеху» Сергій Чемезов заявив, що «військово-промисловий комплекс Росії найменше постраждав від західних санкцій», «і в НАТО в терміновому порядку намагаються повторити те, що у нас ОПК вже робить».
Олексій Леонков, редактор російського видання «Арсенал Отечества», стверджує, що на Заході «планують свої комплекси запустити у 2023 році та вийти на планові показники у 2024 році», проте «на хід спеціальної військової операції (так у Росії називають повномасштабну військову агресію в Україні – КР)» це вже має слабкий вплив.
«За часовими характеристиками російська фора Заходу зараз – чотири місяці», – заявив Олексій Леонков.
У березні Путін своїм указом вніс зміни до російського закону «Про воєнний стан». Тепер російські компанії, які працюють у рамках держоборонзамовлення та зривають терміни за своїми зобов’язаннями, у разі запровадження воєнного стану переходитимуть під зовнішнє управління. Зовнішню керуючу організацію для таких підприємств призначатиме Мінпромторг Росії. Права акціонерів і повноваження органів управління при цьому припиняються до скасування воєнного стану. Військово-промисловій комісії (ВПК) доручено сформувати робочу групу, яка займатиметься вирішенням проблеми.
«Воєнний стан», запроваджений Кремлем 19 жовтня 2022 року, діє на тимчасово окупованих Росією частинах Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. В анексованому Криму та Севастополі, а також у Росії – на території Краснодарського краю, Бєлгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей, з того ж часу Кремль запровадив режим «середній рівень готовності», що передбачає додаткові мобілізаційні функції місцевих органів влади. На решті територій субєктів РФ Центрального та Південного федерального округів – режим «рівень підвищеної готовності».
Економічні резерви Криму з «глибоким проникненням держави»
Юрій Смелянський, експерт з питань тимчасово окупованих територій та економіки, співзасновник БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» (Київ) розповів у коментарях Крим.Реалії про резерви, що існують для продовження мобілізації в Криму.
Спостерігається своєрідне «повернення» до СРСР
Юрій Смелянський
«Резервами в економіці називають запаси товарів, матеріалів, грошей чи якихось інших ресурсів, які можуть бути монетизовані або використані у разі виникнення такої потреби. За радянських часів у рамках реалізації планів цивільної оборони кожна торгова організація була зобов’язана створити і підтримувати резерв товарів першої необхідності за затвердженим переліком з розрахунку кількості жителів району з поправним коефіцієнтом збільшення і нормами споживання. Сьогодні такого немає. Для Росії – поки що ні. Хоча вже російський прем’єр Мішустін заявив, що вони впровадили нову модель державного управління і, судячи з його пояснення, з дуже глибоким «проникненням» держави в економічні процеси. Спостерігається своєрідне «повернення» до СРСР. Враховуючи рівень такого «проникнення», можна говорити, що певний обсяг економічних ресурсів: технічні засоби, продовольство, інструменти тощо; на території окупованого Криму є. Сюди слід віднести й економічні ресурси, які перебувають у приватній власності, не забуваючи, що всі вони були експропрійовані окупантами як частина економічного потенціалу України», – заявив експерт.
«Фінансові резерви Криму» – російські вливання у бюджет
Крим не генерує достатніх обсягів «нових грошей», які б забезпечували самостійність регіону
Юрій Смелянський
«За різними критеріями оцінок, окупований Крим перебуває в «першій десятці» або в «першій трійці» регіонів за найбільшим обсягом дотацій, що отримують з федерального бюджету. У процесі виробництва внутрішнього регіонального продукту, за економічною активністю, Крим не генерує достатніх обсягів «нових грошей», які б забезпечували самостійність регіону. У Криму немає власних фінансових ресурсів, за винятком фінансових ресурсів приватних осіб, які за великого бажання можна вилучити відповідно до «нової моделі Михайла Мішустіна». І ще один момент. Якщо сьогодні колаборант Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) фінансує функціонування приватної армії, вірніше, приватного військового підрозділу, то робить він це виключно зі схвалення та згоди Кремля. У них по-іншому не буває», – розповів Смелянський Крим.Реалії.
На його думку, всі фінансові чи економічні ресурси, які сьогодні використовуються для формування «кримських регіональних окупаційних військових підрозділів» для ведення війни проти України, формуються шляхом перерозподілу федеральних коштів в окупаційний кримський бюджет; за рахунок оборотного або зворотного корупційного податку (частини коштів, вкрадених із федеральних грошей); відрахування частини коштів, що осіли у кишенях кримських колаборантів внаслідок експропріації кримських активів за весь період окупації півострова у процесі реалізації політики колонізації.
Юрій Смелянський
Людський ресурс – основний резерв, мобілізація – шлях до репресій
Мобілізація в окупованому Криму – це ще й інструмент «пов’язати» якнайбільшу кількість кримських жителів «кров’ю» з наступним примусом «захищати» Крим на користь окупантів
Юрій Смелянський
«Якщо відштовхуватися від даних української статистики, станом на 1 січня 2011 року в АР Крим без урахування міста Севастополя було зареєстровано 537 359 чоловіків віком від 20 до 59 років. З урахуванням Севастополя (173 323 чоловіків при тому ж співвідношенні чоловіків і жінок у загальній кількості населення) загальна цифра – понад 711 000 осіб як мобілізаційний ресурс (без урахування військовозобов’язаних жінок). За допустимих умов, що за весь період окупації Крим залишило близько 300 тисяч осіб і додатково іммігрувало до Криму близько 1 млн осіб (при тому ж співвідношенні чоловіків і жінок) отримуємо загальний мобілізаційний ресурс близько 1,17 млн осіб. Зважаючи на «хворих», «вікові», «бронь» та інше – до 50%, все одно отримуємо досить велику цифру – близько 580 тисяч осіб. Можна вигадувати додаткові коефіцієнти, що знижують, але цифра залишиться на рівні 400-500 тисяч осіб. Чи це ресурс? Це – ресурс. Наскільки окупанти та їхні пособники-колаборанти у Криму зможуть скористатися цим ресурсом – покаже час. Але максимально сприятливі умови для використання такого ресурсу створюються по всій території Росії, а отже, екстраполюються на Крим і Севастополь. Це і електронні повістки, і заборона на виїзд з території, кримінальна та економічна відповідальність за ухилення, посилення мілітарної пропаганди, економічне стимулювання (зарплата, земля, пільги тощо). Мобілізація в окупованому Криму – це ще й інструмент «пов’язати» якнайбільшу кількість кримських жителів «кров’ю» з наступним примусом «захищати» Крим на користь окупантів», – заявив Юрій Смілянський.
Російська юристка, опозиціонерка, засновниця правозахисного проєкту «Ковчег» Анастасія Буракова вважає, що основним способом уникнути вербовування до російської армії в умовах мобілізаційного тотального контролю, який наближається в Росії, є неявка у військкомат і дистанціювання в контактах з його представниками. Щоб уникнути потрапляння під обмежувальні заходи, правозахисники радять чоловікам позбавлятися майнових активів, переписуючи їх на родичів, використовувати при контактах з військкоматами законних представників, які мають відповідні оформлені повноваження, обирати такими представниками невійськовозобов’язаних жінок. Одним із варіантів залишається виїзд із країни до сусідніх країн з поки що безвізовим режимом для громадян Росії. Деякі рекомендації та оцінки опублікувала також російська «Новая газета».
Тепер співробітники військкомату здійснюють мобілізацію у будь-який момент
Анастасія Буракова
«Наразі призивають з 18 до 27 років, зміни до законодавства – з 21 до 30 років. Таким людям загрожує небезпека. Зі «строкової служби» схилити підписати контракт у закритій системі набагато простіше. Ми не бачимо жодних мобілізаційних заходів, але це не означає, що вони не можуть відновитися сьогодні. Для цього не потрібен якийсь указ. Тепер співробітники військкомату здійснюють мобілізацію у будь-який момент. У принципі, під загрозою перебувають усі, насамперед чоловіки та жінки-військовозобов’язані», – зазначила Анастасія Буракова у спеціальній програмі DW за підсумками берлінської правозахисної конференції пам’яті Юрія Шмідта «Війна», що відбулася 29-30 квітня у німецькому Берліні.
Міноборони Росії завербувало у квітні близько 10 тисяч ув’язнених у російських в’язницях, частину з них було передано під командування ПВК «Вагнер». Про це на берлінській конференції розповіла голова фонду «Русь сидящая» Ольга Романова.
Раніше у березні своїм указом російський президент затвердив нову концепцію зовнішньої політики Росії, яка передбачає можливість використання збройних сил у превентивному порядку – для запобігання гіпотетичному нападу на Росію та її союзників.
У британській розвідці вважають малоймовірним, що під час кампанії вдасться залучити 400 тисяч добровольців відповідно до заявлених у березні планів. Прогнозується, що «регіональна влада намагатиметься досягти встановлених цілей набору, змушуючи чоловіків вступати до армії», влада обрала нібито «добровольчу модель», щоб «задовольнити дефіцит персоналу з метою мінімізації внутрішнього інакомислення».
Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов заявив, що прихована мобілізація в Росії зараз «рухається нормально», і «в середньому вони (Росія – КР) за місяць мобілізують 20 тисяч – узагальнена цифра залежно від місяця».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
