Про це розповів кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Білоус.
Він відповів на питання, яке мучить багатьох: “куди подітися від почуття провини: там наші захисники гинуть, а ми тут з собачками бігаємо? Там за тебе життя віддають, а ти тут, пішов нюхати квіти…”
“Головне не забувати про те, що хтось воює за тебе. Коли ми намагаємося підтримати наших літніх батьків, родичів, ми кажемо їм: ти можеш мені допомогти тим, що будеш в гарному здоров’ї, доброму настрої, у мене тоді менше клопоту. От в таких простих речах – дотриманні нами (тими, хто не на фронті) порядку свого здоров’я та побуту – криється стабільність нашого суспільства”, – говорить Білоус.
Тому прогулянка з собачкою, нюхання квітів, відвідування театру – це важливий елемент повноцінно функціонуючої людини, нормально працюючих установ, інституцій, всіх сфер життя, зазначає фахівець. Бо, якби на весь період війни закрилися всі театри чи культурні заклади, що станеться з професійною кваліфікацією митців? Що ми робитимемо з цим після перемоги? Життя має тривати, хоч і в змінених формах, додає науковець.
“… І коли ми формуємо у людей почуття провини, в чому наша мета? Щоб вони впали в депресію, вчинили суїцид, виїхали нелегально за кордон? Мені здається, це злоякісні послання, які ініціюють не друзі України, щоб розшаровувати нас”, – вважає кандидат психологічних наук.
Білоус навів у приклад себе: за його словами, якщо він піде служити – то може стати прекрасною “мішенню”. За законом, викладачів вищої школи – кандидатів, докторів наук не призивають, і це раціонально, бо підготовка таких фахівців – довготривала справа. Але якщо дуже хочеться, вони можуть йти добровольцями і таких чимало. Він не йде добровольцем, знаючи стан свого здоров’я, свої можливості на фронті, розуміючи, що можеу принести більше користі тут, викладаючи в університеті, що й робить.
“Формування провини в людях – це схоже на те, що в радянський період називали терміном “врєдітельство”. Таке почуття провини не дає жодного позитиву”, – говорить науковець.
