Сергій Холмовський родом з Харкова. Багато років він служив в армійській авіації — спочатку за радянських часів, а потім з набуттям Україною незалежності, повідомляє «Донбас Інформ» у рубриці «Обличчя передової».
«Коли перестали літати, мені стало нудно. У 1997 році я звільнився з армії і швидко знайшов себе в мирному житті», — розповідає авіатор.
Авіаційний зв'язківець у відставці став директором харківської філії великої компанії, яку він очолював понад 10 років. У підпорядкуванні у Сергія було більш як 1000 співробітників. Крім того, були й інші заняття, які приносили йому не тільки хороший дохід, а й задоволення.
Холмовський займався антикваріатом і іншими предметами колекціонування, а також спортивною риболовлею. Двічі харків'янин брав першість в чемпіонаті України з ловлі риби спінінгом. А ще досвідчений рибалка багато подорожував. Об'їздив практично всю Європу, південно-східну Азію, Африку. Якось раз після виступу на змаганні в Нідерландах представники голландської фірми-виробника снастей для риболовлі запропонували українцю стати ендорсером, особою, яка використовує продукцію або послуги іншої особи за контрактом. Гонорар повинен був скласти кілька тисяч євро на місяць.
«Коли хобі стає твоєю роботою, можна вважати, що життя вдалося, — запевняє Сергій. — Але насолоджуватися життям, займаючись улюбленою справою, не вдалося. На 9 березня 2014 року були призначені підписання контракту з голландцями, а 3 березня я прийшов у військкомат».
Сергій Холмовський потрапив у 92-у окрему механізовану бригаду, в складі якої незабаром був кинутий в саме пекло війни: спочатку воював під Станицею Луганською, пізніше — в районі сіл Нижньотепле і Трьохізбенка.
До армії харків'янин прийшов командиром взводу зв'язку, проте його реальний функціонал був набагато ширше.
«У зв'язку з тим, що навчальні підрозділи в 2014—2015 роках не давали належного рівня підготовки, ми організували інструкторську групу, яку я і очолив», — згадує Сергій.
Сьогодні він — начальник полігону, друга людина після командира бригади. Розповідає, що через нього проходили всі люди, які надходили в бригаду. І важливо було визначити, що краще за все вміє той чи інший боєць, а також те, до чого у нього дійсно лежить душа.
«Наприклад, кулеметник великокаліберного кулемета просто не може не бути флегматиком, тому що в іншому випадку він знаряддя не дочистить, кине, і знайде собі інше заняття», — вважає Сергій.
Холмовський стоїть біля витоків створення 54-ї ОМБр і щиро вважає її своїм дітищем.
«54 бригада створювалася як проєкт, в планах було через рік-два видати на-гора кращий підрозділ Збройних Сил. Вважаємо, що нам це вдалося … Особливість бригади в тому, що тут дуже великий відсоток донеччан і луганчан, у яких будинок залишився там, на окупованій території. Тому воюють вони по-чесному, по-справжньому — їм додому треба! — впевнений Сергій. — Один телефонні картки змінює одну за однією, щоб маму не підставити, інший на похорон батька приїхати не зміг, а мама третього, до речі, кращого ПТУРиста ЗСУ, три роки вважала, що він корабель в Бердянську охороняє».
Начальник полігону зізнається, в бригаді зустрів багато цікавих, унікальних і талановитих в різних сферах людей, які, як і він сам, кинули мирне життя і успішну кар'єру, і вирушили на фронт.
«Все в цьому світі тримається на особистостях… Тут, в бригаді, зібралися неабиякі люди, — з гордістю відзначає Сергій. — Вважаю, що будь-який прояв сепаратизму — це недолік освіченості. А ще люди просто не знають, якою ціною відстоюється кожен метр нашої землі. На екскурсію б їх сюди, на пару днів…».
Сергій нагороджений безліччю нагород і відзнак, найціннішими з яких вважає для себе орден Богдана Хмельницького III ступеня і нагородну зброю.
