Михайло Гребенник — із села Новоолександрівка, що на Біловодщині Луганської області. З 1880 року його предки займалися там бджільництвом. Любов до цієї справи передали також Михайлу. Він став бджолярем, брав участь у фестивалях виробників крафтової продукції, які кілька років поспіль організовував Проєкт «Економічна підтримка Східної України».
Михайло брав участь у фестивалях виробників крафтової продукції
Його мед під торговою маркою «Своя пасіка» знали далеко за межами Луганщини. А ще він планував експортувати мед до Японії — торік навіть відправив тестові зразки продукції, але війна змусила родину Михайла залишити рідну землю і шукати прихистку в інших краях.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії до України чоловік вивіз родину з Луганщини, яку обстрілювати російські війська, залишатися там було небезпечно. Сам же хотів поїхати до села забрати пасіку, але не зміг, тож усі вулики, бджолосім’ї, інвентар та мед залишилися в окупації без свого господаря.
Михайло має вантажівку, тож запропонував допомогу з вивезенням людей, архівів та обладнання з небезпечної території та доставки гуманітарних вантажів.
«Я побачив звернення керівництва Луганської обласної державної адміністрації про потребу у водіях та вантажному транспорті і відгукнувся на неї. Допомагав Луганській обласній асоціації людей з інвалідністю, згодом додалися гуманітарні організації — я возив з Дніпра до Сєвєродонецька продукти, засоби гігієни тим, хто залишався у місті. Зараз вожу допомогу для тих, хто залишився на Донеччині, — до Бахмута та Слов’янська», — говорить чоловік.
Через якийсь час партнери з Вінниччини запропонували бджоляреві кілька вуликів та місце на полі — точок. Чоловік погодився, адже скучив за бджолами. Ще сам змайстрував кілька вуликів, їх виробництво розпочав торік. Зараз на його новій пасіці — 35 вуликів. Розташовані вони неподалік Вінниці серед лісу.
Підприємство, яке прихистило луганського бджоляра, теж з історією. У 1939 році місцеві створили Вінницьку обласну контору бджільництва, згодом вона збільшилася і стала великим сільгосппідприємством. Зараз «Мед Поділля» є одним з потужних підприємств Вінниччини, яке забезпечує бджолярів регіону інвентарем, експортує мед за кордон та продає його споживачам в Україні.
Попри великий родинний досвід, Михайло постійно навчався — брав участь у різних тренінгах, щоб впровадити інноваційні методи бджільництва на пасіці. Поділитися досвідом запропонував і вінницьким колегам. Ті охоче відгукнулися, у вільний час Михайло розповідає про те, як покращити на пасіці різні процеси — від встановлення нових вуликів до методів викачки меду. Натомість на пасіках підприємства бджоляр теж планує вчитися промисловому веденню справи, бо вдома розвивав родинну пасіку, а тут вже побачив, як працюють у великих об’ємах.
Вже у серпні Михайло качатиме подільський мед. Він ще не знає, який цей мед буде за смаком, бо все життя він збирав свій у степах Луганщини.
Та попри все після Перемоги України чоловік мріє повернутися до родинної пасіки, на свою українську землю, де блакитне небо та квітучі соняхи нагадують державний прапор.
