Степан Чубенко народився в Краматорську, навчався в ЗОШ № 12. З 6 років займався греко-римською боротьбою, призер обласних змагань; володів акторськими здібностями, жодний шкільний захід не обходився без його участі. Стьопа встиг створити Краматорську Лігу КВК і в складі команди захищав честь міста в Кременчуці, Сєвєродонецьку та інших містах.
Степан неодноразово був призером і лауреатом конкурсів читців, сам писав вірші. Його збірка «Я зрозумів сенс життя» зайняла 1 місце в обласному конкурсі «Створи шедевр».
Одним з головних сенсів його життя став футбол. На стіні у Чубенка висів автограф воротаря «Шахтаря» Андрія П’ятова, який Степан трепетно зберігав.
Стьопа став воротарем молодіжної команди ФК «Авангард». Своїм друзям по команді якось сказав: «Запам'ятайте, є три святині: Батьківщина, батьки і Бог». І коли настав небезпечний для України час, він довів, що є гідним сином своєї країни.
У жовтні 2013 року брав участь у марші УПА в місті Київ.
Степан був організатором і учасником проукраїнських мітингів у місті, разом з друзями носив воду, продукти, засоби гігієни військовим, які прибули до Краматорська з початком військової агресії рф; організовували акції з протидії проведенню незаконного референдуму.
Ризикуючи життям, зняв на площі рідного Краматорська прапор так званої «ДНР».
Під час окупації міста російськими військами допомагав обладнати бомбосховище, а потім і спускатися туди під час обстрілу літнім людям, носив воду пенсіонерам, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання.
На початку липня поїхав до Києва на Майдан. Мав бажання вступити до лав добровольчих батальйонів, але не взяли, бо неповнолітній.
Наприкінці липня 2014 року Степан повертався до рідного міста і був затриманий незаконним збройними формуваннями так званої «ДНР». За жовто-блакитну стрічку та шарф футбольного клубу «Карпати», за проукраїнську позицію був підданий знущанням і тортурам, відправлений до Горбачево-Михайлівки під Донецьком у розпорядження бандформування «Керч». Дорослі, озброєні бандити так боялися 16-річного хлопця, що били його зв’язаним, налаштували проти нього населення селища. По-звірячому замордованого підлітка розстріляли і закопали біля дороги.
За інформацією свідків, Стьопа не плакав перед смертю та не просив пощади.
З великими труднощами вдалося домогтися ексгумації тіла і повернення його до Краматорська. Ховали Степана 8 листопада 2014 року у рідному місті. Попрощатися з ним прийшли тисячі людей.
10 листопада 2017 року суд міста Торецька виніс трьом вбивцям Степана Чубенка вирок про довічне ув’язнення.
Посмертно Степана Чубенка було нагороджено державними й недержавними відзнаками: орденом «За мужність» ІІІ ступеня; орденом «Народний Герой України» медаллю «За жертовність і любов до України» пам’ятним нагрудним знаком «Кров за Україну».
На згадку про молодого Героя у 2021 році у Краматорську був встановлений пам’ятник, а керівництво клубу «Авангард» прийняло рішення назавжди закріпити за ним перший номер. Біля входу на місцевий стадіон «Прапор» встановлено пам’ятну дошку на честь молодого українця. Ще одна — в його рідній 12-й школі, яка в радянські часи називалась на честь письменника Аркадія Гайдара, а з 2021 року має почесне ім'я Степана.
