Волонтерством і благодійністю зараз займається кожен другий. Хтось плете маскувальні сітки для наших захисників, хтось ділиться речами і продуктами з нужденними переселенцями, хтось просто регулярно донатить гроші на різні збори, а дехто організовує власні ГО. Проте левова частка цієї допомоги спрямована на людей. А страждають-то не лише двоногі.
Зрозуміло, що людське життя і добробут у пріоритеті. Проте свою людяність ми проявляємо і в тому, що турбуємось про усе живе, а не лише про собі подібних. Тому справа, до якої взялася краматорчанка Наталя та волонтери з БФ «Друг» – благородна і поважна. А сама ця молода жінка – чарівна і харизматична. Розмовляти з нею можна годинами (із перервами на каву), їй є про що розповісти. Одна тема зачіпає іншу, а та – ще іншу... Тож у нас вийшло скоріше не інтерв’ю з відповідями на питання, а бесіда про життя зоозахисників.
Наталя з однодумцями не перший рік допомагає безпритульним тваринам. Спочатку це була просто компанія волонтерів із великими серцями та безмежною любов’ю до всього живого. Вони робили свою справу у вільний час власним коштом. Проте з легкої руки журналістки пані Ольги про їхню працю дізналося багато читачів. Про них почали питати, пропонувати допомогу та підкидати роботу. Треба було організовувати офіційний фонд, збирати документи, відкривати поточні рахунки... Але ї тут допомогли люди, які не байдужі до тварин та мали вже зареєстровану зоозахисну організацію, яку і передали Наталі та волонтерам. Так поступово у Краматорську з’явився фонд «Друг».
– Тож спочатку про вас дізналися, а вже потім ви створили фонд?
– До нас почали звертатися люди за допомогою для тварин. Потім ми знайшли перше місце для перетримки та одночасно почали перші несміливі спроби співпраці з міською владою. Ми розповідали про проблеми та труднощі які є у фонду та його хвостатих мешканців.
– Скільки років БФ «Друг»?
– Десь із з 2010-го ми існуємо як БФ у теперішньому вигляді, але рятувати та допомагати тваринам почали дуже і дуже давно. На початок війни було 180-190 собак + котиків 40 шт.
– Чи стало більше безпритульних тварин із початку війни?
– Стало, і набагато більше. В період евакуації люди залишали тварин, зачиняли у домівках чи просто від’їжджали без них. Був випадок, що ми врятували з зачиненої квартири кота, який майже три тижні був сам. Довго умовляли хазяйку передати ключі аби врятувати кота, та врешті довелося заходити самостійно. Іще був випадок, коли кішку зачинили не просто у домі, а прямо у переносці, разом із кошенятами. Ми надавали транспорт волонтерам і господарям та рятували тварин. Після розмов із господарями важко спати. Ти весь час на емоціях, серце не на місці. Постійно думаєш, як там зараз тваринка, що з нею... Були люди які забирали своїх улюбленців. Але таких дуже мало. І я вдячна кожному, хто не залишив свого друга.
– Бажаючих взяти покинуту тваринку додому багато?
– Були люди, які приходили і казали: «Я хочу зробити когось щасливим». А є й такі, хто хоче прихистити тільки породистих. Але тварина – це не аксесуар, який має пасувати до інтер’єру і підкреслювати статус господаря. І тим більше – не іграшка. Батьки мають розповідати дітям, як любити, як піклуватись. Це жива істота, вона все відчуває: біль, страх, відчай, радість – так само як ми. Будь-яка тварина все розуміє, просто подивіться в її очі. Дуже боляче бачити, коли людина зраджує хвостатого. Для тварини це великий стрес.
– А як проявляється стрес у тварин? Як його подолати, вилікувати?
– Тварини як і люди люблять ласку та піклування. Лікуємо ми стрес своєю турботою та любов’ю. Ми розмовляємо та граємо з ними, вони як діти, вони для нас наша родина. На жаль, цього не завжди достатньо. На початку війни від серцевого нападу померло троє собак. Вони дуже бояться потужних вибухів. Собаки гірше переносять гучні звуки, у них не витримує серце. Німеччина передала фонду спеціальний пристрій – фумігатор з рідиною, яка повинна знімати стрес. Але ми поки не випробували його, на перетримці немає світла. Електрика вимкнулася після чергового обстрілу. Тоді були руйнування господарчих будівель, город постраждав. Але на щастя, усі тварини залишилися цілими та неушкодженими. Диво!
– Хто допомагає фонду? Чи є постійні спонсори?
– На жаль, постійних спонсорів нема, наразі жодні компанії чи бізнесмени не допомагають. Ми існуємо на донати звичайних людей. І дуже вдячні за це. Наразі нам допомагають із кормом волонтерські організації. На початку війни я днями писала всім волонтерам, спочатку була тиша. Потім почали поступати відповіді. Спочатку просто слова співчуття і підтримки. Але потім з’явилася можливість, почали відгукуватись із реальною допомогою. Перший корм із початку війни нам привезли навесні минулого року. Ми самотужки шукаємо шляхи вирішення питань, інколи звертаємось до влади. Дуже рятує сухий корм. На перетримці немає світла, ми кашу варимо на вогнищі, тому сухий корм нам став у нагоді. Це звісно моя (і не тільки моя) мрія, щоб у нас з’явився спонсор, який би зміг вирішувати важливі питання для фонду.
– Які наразі є болючі питання для фонду?
– А всі вони зараз болючі та актуальні. Але ми мріємо про покращення умов утримання. Хотілося б мати більше огорож для загонів, щоб тварини бігали, мали змогу більше гуляти та гратись. Дуже наразі потрібні вольєри, хоча б кілька. Краматорськ постійно обстрілюють, нам дуже потрібні ще будівельні матеріали. Ми будемо дуже вдячні , якщо нам допоможуть.
- Люди які працюють у фонді – хто вони?
– Вони більше ніж друзі. Іноді більше ніж родичі. Люди змінюють свій шлях. Хтось уходить хтось приходить. Але це всі які люблять тварин... як повітря. Ми постійно на зв’язку один з одним. Бувають критичні моменти, які трапляються незалежно від часу – кризи виникають і вдень, і вночі. Вихід із них треба знаходити швидко, бо від цього залежить життя тварини. Але воно того тричі варте! Коли бачу на вулиці людину, що гуляє з собакою, то часто одразу можу сказати: це наша. Я впізнаю наших тварин із мільйона інших!
Мені дуже пощастило поспілкуватись із такою чудовою жінкою, як Наталя. І як би було класно, якби було більше таких небайдужих людей. Такі є, наприклад, серед військових. Вони рятують звірят із гарячих точок і передають їх благодійникам – у фонді Наталі є кілька таких врятованих. Люди ризикували власним життям аби зберегти життя тварини. Може, це хоча б трохи компенсує вчинки тих господарів, що залишили своїх вихованців напризволяще. І ще посилить цю компенсацію участь усіх небайдужих у житті фондів на кшталт «Друга».
Якщо хтось бажає зробити внесок на добру справу й допомогти «Другові» рятувати хвостатих, ось реквізити фонду:
Найменування отримувача: ДРУГ, МБФ ДБТ
Код отримувача: 35672221
Рахунок у форматі відповідно до стандарту IBAN: UA063355480000026008060870586
Назва банку: Краматорська фiлiя АТ КБ «ПриватБанк»
Анна Старцева
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа». Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
