Редакція 048.ua продовжує розповідати про неймовірну Одещину. Цього разу дізнаємося трохи більше про архітектурну пам’ятку, яку двічі розграбували, а потім в неї ще й влучила блискавка, через що сталася пожежа. Але стіни споруди вистояли і збереглися до наших часів.
Мова йде про палац-садибу Курісів в селі Курісове Лиманського району Одеської області. Маєток також називають Покровським або Мавританським палацом. Остання назва найпоширеніша. Її він отримав через незвичний зовнішній вигляд.
Історія будівництва
Палац стоїть на землі, яка належала роду козака Івана Курісова. Він був начальником канцелярії Суворова і отримав землю у вигляді винагороди за порятунок російського воєначальника під час взяття Ізмаїлу у 1790 році.
Архітектурна пам’ятка будувалася у два етапи. Під час першого (1810-1820 роки) було зведено східну частину. Наразі невідомо, хто був її архітектором. А от західну частину будували при онукові Івана Курісова у 1891-1892 роках за проектом польського архітектора з Одеси Миколая Толвінського.
На момент будівництва розташування було максимально вдалим, адже поряд був ліс та водоймище. Зводили палац з каменю-черепашнику. Будівля складалася аж із 78 кімнат. Парадний зал освітлювався рідкісною на той час системою верхнього освітлення та не мав вікон. Замість звичної стелі був справжній акваріум, тож риби плавали прямо над головами людей.
Сьогодні можна побачити, що вхід оточують дві башти. На південній вежі розташований балкон, який вказує у сторону Кінбурнгської коси та Чорного моря, за яким Туреччина. Це ніби натяк на походи та перемоги Івана Онуфрієвича Куріса.
Біля західної стіни можна побачити велику терасу, до якої з двох сторін ведуть напівкруглі сходи. Також у добудованій онуком Івана Онуфрієвича західній частині знаходилась бібліотека, де зберігалося 20 000 томів, зібрання живопису та гравюр. До речі, онука звали також Іван, а по батькові він був Іраклієвич.
І. І. Куріс
Для зведення палацу залучались каменотеси, теслярі, будівельники, які були кріпаками. Їх привезли із села Луциківка Харківської губернії. Це були сім'ї найдавніших родин: Данилків, Коваленків, Сурженків, Шевченків, Ткаченків.
Прикрашали садибу численні штучні озера, фонтани, квітники та альтанки. Розбивка садово-паркового ансамблю відбувалася за ініціативи сина Івана Курісова. Парк займав понад 32 гектари землі, а це доволі велика площа. У ньому також було багато кам'яних і мармурових скульптур.
Занепад
До початку революції та громадянської війни Куріси встигли покинули маєток та втекли до Франції. А на початку 1920-го року його було розграбовано під час громадянських повстань. Зробили це місцеві селяни, які були натхненні ідеями комунізму. Також вони зруйнували родинний склеп Курісів і поглумилися на прахом предків роду, розкидавши кістки по полях.
У 1921 році палац перетворився на сільськогосподарську школу, а згодом на аграрний технікум. В ті ж роки село перейменували спочатку в Петровське, а потім у Петрівку.
Вдруге маєток постраждав у роки Другої світової війни. Тут розмістили румунську комендатуру. А відступаючи, румуни вивезли все, що не встигли розкрасти селяни. Вони також знищили англійський ландшафтний парк.
Фото: ukraine-is.com
У 1990 році замок вирішили відновити. Ініціатором був останній діючий директор сільськогосподарського технікуму. Але, напевно, через якесь прокляття маєток знову було знищено, тільки цього разу масштабніше. В нього влучила блискавка і почалася пожежа, через яку все вигоріло вщент.
Відновлення
У 2000 році відвідати маєток приїхав з Парижу нащадок роду Олександр Олександрович Куріс. Тоді питання викупу будівлі з ним не обговорювалося. Вона продовжувала руйнуватися. Але у 2014 році руїни продали на аукціоні трохи більше, як за мільйон гривень. Фактично це ціна однокімнатної квартири в Одесі.
Фото: ukrainaincognita.com
Фото: ukrainaincognita.com
Палац вирішили реставрувати. У 2015 році його обнесли парканом і розпочалися активні роботи. При цьому доступ до нього не закрили. Планувалося, що відновлення завершать до 200-ліття маєтку у 2020 році, але цього так і не сталося. Зате тепер у будівлі частково є дах і надія, що архітектурне диво у мавританському стилі все ж вдасться зберегти.
Фото: Олександра Мальона
