Що це була за особистість – розповіли у Дарницькій РДА.
Народився Опанас Сластіон 14 січня 1855 року в місті Бердянськ Таврійської губернії в родині художника. Дитинство майбутнього митця пройшло у Приморську.
З ранніх років хлопчик опанував основи малярства під наглядом свого батька Георгія, який працював реставратором та розписував церкви.
Також з дитинства Панько виявляв інтерес до музики. Сусід Анастас Смоктій давав хлопчику уроки кобзарства, що сприяло неабиякому інтересу до старовинних українських інструментів.
Згодом Опанас Сластьон згадуватиме, що ці уроки музики мали надзвичайний вплив на усе його подальше життя, а у період з 1875-1928 художник створив цілу серію портретів відомих українських кобзарів того часу.
У 1872 році Опанас разом з батьком їде до Петербурга на навчання до Академії, однак вступити до знаного вишу йому не вдалося. Лише за півтора року Опанас став вільним слухачем Академії мистецтв, а у 1875-му вже вивчав живопис. У 1882 році отримав таке бажане звання — художник.
За свідченням дослідників біографії Опанаса Сластіона, у цей час молодий митець захоплюється постаттю Тараса Шевченка. Невдовзі він створює малюнок до поеми “Катерина”, який опублікували в журналі “Нива”.
Малюнок сподобався критикам, тож незабаром Опанас почав ілюструвати поему “Гайдамаки”. До книжного видання увійшли аж 49 малюнків, в яких художник продемонстрував не лише свою майстерність, але й глибокі знання історії побуту українського народу.
Малюнки молодого художника здобули також високу оцінку відомого художника Іллі Рєпіна.
У 1900 році Опанас Сластіон переїздить до Миргорода на Полтавщині, де працює вчителем малювання у художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя.
На Полтавщині художник поринув у детальне вивчення етнографії краю та його фольклор. У 1908 році допомагав Колессі збирати та записувати пісні місцевих кобзарів. Сам же Сластіон опублікував низку статей, присвячених кобзарському мистецтву.
У 1913-1916 роках Сластіон створив низку проєктів земських початкових шкіл для Лохвицького повіту. Вони побудовані в стилі українського архітектурного модерну. Ці школи мають характерну ознаку — шестикутні вікна та вежі, цегляний декор на фасаді повторював український народний узор.
Проєкти були затверджені Лохвицьким земством і набули поширення в Лохвицькому та Лубенському повітах. Наразі відомо щонайменше 53 будівлі земських шкіл, побудованих на території Лохвицького повіту в 1910-1914 роках за проєктами Опанаса Сластіона.
У період Української революції 1917-1921 років Опанаса Сластіона обрали очільником комісії по зібранню культурних і мистецьких цінностей Полтавщини. Згодом він заснував художньо-промисловий музей. У 1927 році Опанас Георгійович створив капелу миргородських бандуристів.
За рік після того Сластіон вийшов на пенсію. Проте спокій та відпочинок — це не про нього, тож митець і надалі професійно займався малюванням. Він створював ілюстрації до творів Тараса Шевченка, писав свої мемуари. В гостях у Сластіона часто бували Панас Саксаганський, Павло Тичина, Петро Панч, Натан Рибак, Дмитро Косарик-Коваленко й інші провідні діячі української культури.
Наприкінці життя Опанасові Сластіону довелося стати очевидцем сумних і трагічних подій — насильницької колективізації українського селянства та страшних подій голодомору 1932-1933 років.
Опанас Сластіон помер 24 вересня 1933 року на 79-му році життя у Миргороді, де і був похований на Троїцькому кладовищі. Меморіальні дошки на честь Опанаса Сластіона встановлено на будівлях Миргородського керамічного технікуму імені Миколи Гоголя та районного краєзнавчого музею, а 2015 року один із провулків Полтави було названо його ім’ям.
Визначна постать Опанаса Сластіона є унікальним та багатогранним явищем в українському мистецтві кінця ХІХ — першої половини XX століття.
Впродовж життя митець відстоював національні традиції у живописі, архітектурні, музиці та у педагогіці, поклавши життя на служіння українській культурі та своєму рідному народові.
