Однією з цілей російської окупації частини Запорізької та Херсонської областей України Росією було збільшення постачання сільськогосподарської та іншої продукції в окупований Крим, Ростовську область та інші регіони Росії. Але, як показує аналіз ситуації кримськими та севастопольськими журналістами, надії не справдилися. Як констатувала днями служба новин ForPost, цієї весни на півострові овочів із півдня материкової України набагато менше, ніж раніше.
Наголошують на цьому і в так званому міністерстві промислової політики Криму. Як повідомила журналістів заступниця міністра Ірина Мезавцова, яка відповідає за торгівлю, спад призвів до того, що зараз у Крим завозять 500-700 тонн продукції на тиждень, і міністерство домагається, щоб завозили хоча б 1 тисячу тонн щотижня. Надія на виправлення ситуації за рахунок весняного врожаю у травні. Домагаються цього тому, що за розрахунками міністерства завезення, наприклад, лише овочів борщового набору знижує ціни на ринку на 37 відсотків.
І це не єдиний приклад того, як втручання Росії та окупація українських територій лише нашкодили самим росіянам. Наприклад, до 2014 року на курортах Криму відпочивальники з Росії були бажаними гостями, вони смітили грошима, користувалися дешевизною, всі їхні забаганки виконувалися. Весь сервіс у Криму фактично був заточений під росіян. Відпочинок у Криму був найкращим з усіх можливих для росіян. Усе змінилося після 2014 року – ціни зросли в рази і багатьом навіть Крим став не по кишені. У держбюджеті Росії з'явилися величезні суми витрат на утримання Криму, які не існували раніше. Ринок наповнився дорогими та неякісними товарами з Росії, яких там не беруть і за пів ціни. Доходи жителів Криму та Севастополя досі значно нижчі, ніж і так не високі середні в сусідній Росії. Потік відпочивальників кардинально зменшився. Зараз там уже думають про риття окопів і «зуби дракона», а не про курортників.
«Зуби дракона» у Криму, квітень 2023 року
Регіон уже фактично охоплений війною. Після війни курорт в українському Криму з багатьох причин буде вже не для росіян, принаймні, для них він втрачений капітально та надовго. Чи був сенс «брати їх під свою державну руку», вести війну і йти на незліченні втрати замість того, щоб у самій Росії будувати дороги та розвивати економіку, дотримуватися міжнародного права і співпрацювати з усім світом?
Але повернемося до овочевих ринків. Слід сказати, що в роки до окупації кримські базари жили багато в чому за рахунок продукції з Херсонських і Запорізьких, Донецьких полів. Вона становилавід 40% до 70% товару на ринках усіх міст Криму. І кримчани її дуже цінували за якість та невисоку ціну. У форумі до цього матеріалу ForPost читач із ніком Оріола (Севастополь) пише: «Дуже шкода, що така ситуація. Минулого літа ми так раділи овочам і фруктам з Херсона та Мелітополя, вони були значно дешевшими та гарніші, завжди великі черги стояли до їхніх прилавків». Читачка Тетяна Старчикова (Севастополь): «На жаль, мало ми раділи продукції з Херсона... тепер знову з Туреччини їсти!?» Читачі також засуджують поводження з українським товаром, наприклад читач «П'ять п'ятірок» (Севастополь) пише: «Поки доїде недорога продукція до Севастополя, стає звичайною дорогою. Я восени купував херсонські груші, найсмачніші, за ціною в 2 рази нижчою за місцево-турецько-джанкойські. Купував кілька разів за два тижні і розумів, що таке довго тривати не зможе. Точно, херсонці швидко зрозуміли, що свої товари на півкопійки доставляти до Севастополя коштує карбованець…» Більше того, часто кримські торговці видавали свою кримську продукцію за херсонську, що давало привід підвищувати ціну.
Ринок у Керчі з продукцією, вивезеною з окупованих територій Херсонщини, 31 травня 2022 року
Після окупації півдня України російські чиновники часто просто крали сільгосппродукцію у місцевих фермерів чи скуповували її за пів ціни і самі везли до Криму продавати дорожче. А зерно у господарствах та на елеваторах було просто вкрадено окупантами, і продавалося за кордон, зокрема до Сирії. За даними Forbs, лише у перші три місяці окупації експорт перевищив 100 тисяч тонн.
Самозвані чиновники також усіма силами примушували фермерів самих везти овочі та іншу сільгосппродукцію до Криму, аби зменшити розчарування кримчан ринковою дорожнечею. Погодилися на це тільки ті, хто не мав іншого виходу.
І зараз рейд журналістів кримськими ринками у пошуках продукції з окупованих Херсонської та Запорізької областей показав, що вони не поспішають на півострів, і що Крим зовсім у них не в пріоритеті. На шляху стала Ростовська область і сама Москва.
Поки існує сухопутна дорога в Росію окупованими регіонами, минаючи Крим з його небезпечним, довгим і пов'язаним із чергами та перевірками керченським мостом, чиновники-колаборанти організують потік якісних українських овочів на Ростов та Москву. Кому ж не пощастило здобути «рознарядку» чи домовитися про збут товару в самій Росії, намагаються збути його в Криму.
Сільгосппродукція на ринку в Керчі під час повномасштабної війни Росії проти України, 31 травня 2022 року
Торговці, яких журналісти зустріли на «Привозі», розповіли, що в Херсонську область «фури прямо з Москви заїжджають і все повністю вивозять. Минулого року дорогу через Таганрог на Ростов ще не зробили, ось їм доводилося через Крим і Кримський міст їхати, гаяти час і гроші. А тепер можна одразу гнати на Москву! Крим знову залишається сам собою».
Причому Крим «хоче» якісного та дешевого товару дедалі більше. Але на ринку здебільшого кримські торговці. Вони розповідають, що фермери із Запоріжжя та Херсона «всі роз'їхалися: продають швидше (місцевим оптовикам – авт.) і одразу їдуть, не затримуючись», – пояснив журналістам торговець Руслан, який приїхав із Джанкоя. На «Привозі» виявилося лише кілька машин з українськими номерами – сім'я з трьома тоннами картоплі, що продає її по 18 рублів за кілограм і ночує просто в машині, бо не може дозволити собі винайняти квартиру навіть на одну-дві ночі. Вони купують пальне, харчуються, на всьому заощаджують, щоб не «піти в мінус, бо возити буде невигідно».
Віктор із Мелітополя пояснив журналістам, що він «з минулого року постійно живе у Сімферополі. На «Привозі» торгує тим, що йому регулярно привозять земляки. І за його спостереженнями, постачання теж скоротилося. У тому числі й тому, що вирощування скоротилось. «Там, на Батьківщині, самі старі люди залишилися. Всі інші роз'їхалися: хто до Криму, хто до Москви, Ростовської області, хто до Європи. Сіяти та вирощувати врожай нема кому», – уточнює молодик.
У Ялті продають капусту, привезену з окупованої Херсонської області, 20 квітня 2022 року
Характерно, що й чиновники Криму, і навіть журналісти хочуть показати, що і кримська влада та науковці у справі забезпечення кримчан сільгосппродукцією не сидять склавши руки. Мовляв, «і ми орали». Так, спікер парламенту Криму Володимир Константинов під час поїздки в Роздольненський район у селі Воронки відвідав фермерське господарство, що спеціалізується на розведенні кролів, страусів, куріпок. Його господар отримав від держави 1,1 млн рублів, на які розширив ферму, потрапив на виставку. Константинов відразу констатував: «На сьогодні ми вже маємо велику кількість успішних фермерських господарств, які отримують призові місця на російських і навіть міжнародних агровиставках». Він забув при цьому, що, по-перше, «успіх» фермера схожий на показуху, бо будь-хто, кому дадуть більше мільйона грошей, зможе розширити господарство. З іншого боку, до досягнення фермера не чесно примазуватись, бо це не заслуга константинівської влади, адже до окупації господарства українського Криму практично щороку зі значно більшими досягненнями і не за гранти, а за свої гроші, не «вилазили» з виставок ВДНГ в Києві, і у Москві. Нинішні досягнення не йдуть у жодне порівняння з тими.
А журналісти зазначають, що «кримські вчені докладають чимало сил для того, щоб полегшити працю фермерів. Наприклад, нещодавно працівникам галузі було представлено ручний городній культиватор, який значно полегшує роботи на городі».
Побачивши це уточнення, користувач із ніком Patriot1(Севастополь) відразу ж зауважив, що «ручний городній культиватор – це серйозна підмога для фермерів, у яких, мінімум, по кілька гектарів землі... Допомагати треба по-іншому, перш за все, усувати причину, а не боротися зі наслідками».
Костянтин Подоляк, журналіст
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
