Олександр Іванов з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до команди волонтерів. За цей час допомагав мешканцям з евакуацією, роздавав гуманітарні набори, а сьогодні організовує активності для дітей у Краматорську. “Східний Варіант” дізнався, звідки Олександр бере сили та чому варто продовжувати працювати заради перемоги
Останні кілька років Олександр активно брав участь у громадській діяльності Краматорська, був регіональним координатором Всеукраїнської ініціативи “Активні Громади”. Та після повномасштабного вторгнення все змінилося. Люди потребували допомоги. Тому чоловік прийняв рішення залишитися у рідному місті та почав займатися волонтерством.
“Кожен день як окремий випадок”
Олександр зізнається, що не очікував приходу повномасштабної війни. Напередодні він проживав разом з дружиною та дітьми у Краматорську. Працював у лікарні, але згодом покинув там роботу, щоб більше займатися громадською діяльністю.
Олександр Іванов. Фото з особистої сторінки Олександра у Facebook
“Не перший рік я бачив, як у місті з’являється та розширюється активний громадянський рух. Захотілося теж долучитися. Став регіональним координатором ініціативи “Активні Громади”. Ми проводили тренінги, писали грантові заявки, працювали з людьми”. Але коли почалась повномасштабна війна, активна громадська позиція не дозволяла сидіти без діла, тому почали допомагати людям”, – розповідає Олександр Іванов.
Олександр Іванов. Фото з особистої сторінки Олександра у Facebook
Майже одразу після початку повномасштабного вторгнення Олександр разом з друзями шукав можливості, як почати допомагати. Спочатку ходили бомбосховищами та перевіряли їхній стан, а під час повітряних тривог допомагали людям знайти укриття. Родина Олександра у перші тижні виїхала з регіону у більш безпечне місце, а він прийняв рішення залишитись.
Через деякий час Олександр почав співпрацювати з громадською організацією “Клуб рибалок України ЮА Фішинг Клуб” та асоціацією “Все буде добре Україна” та почав координувати людей щодо евакуації з Краматорська на залізничному вокзалі. Волонтер розповідає, що завдяки гарній організації кожен знав, що йому робити:
“Були люди, які допомагали у середині приміщення. Моя робота була з людьми, які приїжджали з інших міст. Вони не знали, де припаркуватися, куди йти, куди заходити. Я координував їх, розповідав, допомагав донести речі. Пам’ятаю, що у всі були величезні сумки, що їх не могли навіть підняти. Але допомагали з усім”.
Олександр допомагає під час адресної видачі гуманітарної допомоги. Фото надано Олександром
Коли до простору “Тато Хаб”, який є проєктом асоціації “Все буде добре”, почали звозити гуманітарну допомогу, Олександр допомагав з її фасуванням та видачею населенню. Волонтер пригадує страшний день, коли росіяни обстріляли Краматорський вокзал, з якого в той час евакуйовувались цивільні мешканці:
“Воно так сильно лупонуло, що ми тут усі поприсідали. Після обстрілу ми зрозуміли, що треба допомагати людям на автовокзалі. Бо багато почали евакуйовуватися звідти. Різні були ситуації. У автобус, де містяться 40 людей, хотіли зайти понад 100 людей. Тому поєднував роботу у гуманітарному штабі та координував евакуацію на вокзалі. Ми організовували там гарячі перекуси для тих, хто приїжджав до Краматорська, щоб їхати далі. Бо черги були дуже великі”.
Олександр каже, що у шаленому ритмі працювали майже постійно. Головною задачею було подати руку допомогу усім, хто цього потребував.
Допомогти дітям подолати стрес
Поступово волонтери змогли налагодити процес надання допомоги людям. Ситуація почала стабілізуватися. Окрім видачі гуманітарних наборів у Краматорську, Олександр готував пакунки для їх розвезення у прифронтові населені пункти.
Олександр отримав Почесну грамоту “За активну волонтерську діяльність” від Міністра молоді та спорту України. Фото з особистої сторінки Олександра у Facebook
Одного разу до волонтерів прийшли викладачі та запропонували проводити дитячі заняття. На щастя, наявність підвального приміщення у просторі “Тато Хаб” дала можливість це організувати.
“До нас приходили дітки, у який була інвалідність, або ті, кому важко було виїжджати з міста. Ми намагалися зробити для них таке собі психологічне розвантаження, щоб вони не жили у постійному стресі. Це називається перша психологічна допомога”. До нас приходить психолог, який надає психологічну допомогу. У нас дітки малюють, і ліплять, і рухові ігри є, і перегляд кінофільмів. Звичайно, ми беремо до уваги безпеку відвідувачів”, – розповідає Олександр Іванов.
Олександр проводить заняття з дітьми. Фото надано Олександром
Зараз чоловік організовує активності для дітей. А нещодавно отримав сертифікат викладача з протимінної безпеки, тому невдовзі почне проводити такі тренінги на базі простору “Тато Хаб”. Адже, як каже Олександр, зараз важливо пояснювати населенню, як убезпечити себе від нещасних випадків.
Олександр каже: “Перемога ще не настала”, і тому важливо продовжувати допомагати:
“У Краматорську залишається ще багато людей, які потребують допомоги. Все більше повертаються, на жаль, родин з дітьми, які живуть у постійних стресах. І ми розуміємо, що ці стреси будуть накопичуватися, їх треба знімати. Тому ми й працюємо. Щоб мешканці Краматорська почували себе більш-менш нормально”.
Команда волонтерів «Тато Хаб». Фото надано Олександром
Олександр запевняє, що готовий працювати стільки, скільки буде потрібно. Адже так зможе принести більше користі своєму рідному місту та всій Україні.
Як зв’язатися?
За анонсами та подіями простору «Тато Хаб» у Краматорську можна слідкувати у Facebook.
