Пропаганда — доволі складна річ, якою росія активно та систематично користується. Попри те, сучасні методи промивання мізків у рашистів значно відрізняються від тих, які були в радянському союзі.
Колаж "Вчасно"
Після окупації частини територій України, росіяни одразу ж розгорнули пропагандистські заходи з нав’язування своєї локшини мешканцям. Інформаційні операції стали чи не ключовою частиною в стратегії окупантів, зокрема загарбники й досі всіма способами намагаються «обробити» населення своїми байками. Пропонуємо розібрати, як працює пропаганда на окупованих територіях та зрозуміти, що стане антидотом до неї.
«Кольори» пропаганди
Перш за все, коли ми говоримо про таку річ, як пропаганда, варто розуміти, що це не обов’язково щось погане. Як пояснює «Вчасно» психотерапевт, сімейний психолог, експерт з особистого розвитку та відносин Роман Мельниченко, варто усвідомлювати, що слово «пропаганда» йде від слова «пропагувати».
«Тобто я можу пропагувати якийсь спорт, продукт. По суті, пропаганда пов’язана з тим же самим маркетингом, просуванням якихось послуг, або й здорових видів товару. Або не здорових. Однак найчастіше вона асоціюється із політикою, політичними ідеями та ідеологіями взагалі».
Таке явище, як пропаганда, може бути 3 видів: біла, сіра та чорна. Зокрема, в цих «кольорів» є ще додаткова градація.
Біла пропаганда — це та, яка просуває здорові та потрібні речі, не використовує для досягнення мети обман чи маніпуляцію. Відповідно, чорна — це та, в якій присутні перекручування фактів, дезінформації чи применшування певної правильної ідеї. Крім того, в чорній пропаганді часто присутнє так зване опорочнення свого супротивника.
Своєю чергою, сіра пропаганда апелює до напівправди, напівтонів. Тут в більшості випадків просто приховується правда з якоюсь ціллю.
«Наприклад про той же самий біг. Сіра пропаганда — це коли нам будуть казати, що біг це гарно, добре, від нього тільки користь, що буде неправдою, оскільки в нього є свої ризики, а іноді він приносить травми. Пропаганда стає сірою тоді, коли людина щось свідомо замовчує. В чорній вона перекручує спеціально, а тут вона подає щось в більш вигідному світлі. Але в кінці вона має на меті, переважно, той же здоровий спосіб життя. Тобто тут може бути утаємничення якоїсь інформації», — пояснює Роман Мельниченко.
Автозак з екраном, де показують російські новини. Перші дні окупації Маріуполя/травень, 2022 рік
Фото/Петро Андрющенко
Яка ситуація з росією, та до чого тут гнила риба
Коли ми розглядаємо російську пропаганду, очевидно, що вона буде сірих та чорних «кольорів». Відповідно, у нас зазвичай біла і сіра, хоч і не без чорної, адже це один з основних інструментів керування мобілізаційними силами свого народу, його емоційними станами, мотивацією тощо.
«Без пропаганди на війні не обійтись. Саме тому в нас замовчуються втрати, перебільшуються досягнення, невдачі не висвітлюються, або висвітлюються дуже стримано, а удачі дуже сильно перебільшуються».
Якщо порівнювати з радянськими часами, сучасні дослідники згодні з тим, що теперішня російська пропаганда збудована на абсолютно іншому принципі.
Автор: Олексій Кустовський
Якщо порівнювати з радянськими часами, сучасні дослідники згодні з тим, що теперішня російська пропаганда збудована на абсолютно іншому принципі.
Кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко каже — багато тих методів, які раніше використовували в Союзі, сьогодні здаються очевидними. Зокрема цікаво, що раніше способи промивання мізків мали свої специфічні назви.
«Один із найзнаменитіших, він звісно не вигаданий російською пропагандою, а просто класифікований, це метод „гнилої риби“. Його суть була в тому, щоб змішувати з лайном ім'я якогось діяча, якого потрібно дискредитувати навіть в найбезглуздіший спосіб. Тому, що навіть коли факти проясняться, плямка на репутації залишиться», — зазначає Громенко.
Історик додає, що радянська пропаганда була збудована на ідеї протистояння цінностей соціалістичного та капіталістичного таборів. Так в СРСР була єдина цілісна система заходів та правил, за якою вона діяла. Напротивагу цьому, в теперішніх росіян немає цілісної ідеології, яка була б поширена в усьому російському суспільстві.
Відповідно, в рашистів була повністю змінена стратегія. Тепер російська пропаганда не формує якийсь особливий один наратив, який просуває і захищає всіма способами. Теперішні росіяни формують безліч наративів. Згодом їх випускають в інформаційний простір у сподіванні на те, що якісь спрацюють, а якщо не спрацює жодний, то так званий білий шум від них принаймні змінить повністю справжній хід речей.
«Як ідеальний приклад, можна згадати ситуацію з Боїнгом у 2014 році. Радянський союз, коли збив у 1983 році корейський Боїнг, вигадав одну версію — що відхилення було навмисне, це була провокація для того, щоб виявити розташування російського ППО на далекому сході. І тоді він її дотримувався. Зокрема пізніше довелося відступити. З малазійським Боїнгом у 2014 році на Донбасі - було абсолютно навпаки. Замість того, щоб вигадати одну версію і цілком її відстоювати, російська пропаганда почала ледь не щотижня випускати нові версії що сталося. Версії доходили до божевілля. Тим не менш ця маячня транслювалась не стільки для того, щоб створити якийсь цілісний російський наратив, а тільки для того, щоб повністю розмити увагу людей, які хотіли б цього домогтися», — зазначає Сергій Громенко.
Чому кампанія із малюванням літери «Z» (не) спрацювала
Латинські літери «Z», «V» чи «О» стали символами російського вторгнення в Україну, а також ще одним способом для мешканців російської федерації висловити свою позицію. Однак чи дійсно спрацював формат із так званою «новою свастикою»? Психолог Роман Мельниченко стверджує, що зображання літери «Z» як піар-ходу спрацювало, однак доволі опосередковано. За його словами, між тим, що ми використовуємо в моменті та постійно, є різниця. Таким чином, якщо нам зараз потрібно кинути якийсь клич, щоб щось зробити, виправдати, досягнути, то всередині великої кампанії ми можемо запустити маленьку.
Казанський хоспіс влаштував Z-флешмоб за участі пацієнтів-дітей/росзмі
«Якщо нам треба пропагувати спорт, можна сьогодні „пустити хвилю“ про біг, завтра про авокадо, а післязавтра ще про щось. Але все одно загальний фон залишається таким самим. Загальний фон пропаганди в росіян, по суті, не змінюється — це минуле, це досягнення предків, це великі перемоги у всьому світі, слова „можем повторить“. Тобто ці наративи імперськості, величі, прославлення себе за рахунок інших. Ця загальна ідея міцна, вона достатньо вибудована, структурована і складається з дрібніших речей, які я б назвав „трупними“, але вони працюють».
Мельниченко також розповідає - людям на окупованих територіях постійно вбивали в голову, що всі народи пострадянського союзу це брати, нав’язували ідеї, що українців, як нації, не існує. Україна, своєю чергою, дуже слабо займалася пропагуванням українськості. В результаті багато людей обирали для себе такий собі такий нейтральний статус, якщо не схилялися на бік росії.
«Людина не може жити відокремлено від соціуму і їй хочеться приєднатися до чогось більшого, ніж вона. Тому люди, які зберігали нейтральність, пізніше долучалися до цього спотвореного руського світу».
Як вберегтись від замилювання очей?
На думку психотерапевта, один із найбільш дієвих методів боротьби із пропагандою — це виїжджати з окупованих територій.
Якщо людина є патріотом своєї держави, малоймовірно, що у неї проникнуть пропагандистські наративи. В будь-якої особи, яка перебуває під впливом іншої пропаганди, розвинуте так зване контрпропагандне мислення, емоційне відторгнення. Наприклад, християни, які щиро вірять — знаходяться під впливом християнства і будь-які інші релігійні ідеї з інших релігій будуть або на ментальному рівні заперечуватися або на емоційному.
Цитата путіна на фасаді будівлі школи в тимчасово окупованому Маріуполі
Фото з місцевих чатів
Попри те, варто розуміти, що все ж певною мірою, під вплив пропаганди ви потрапите в будь-якому випадку — ворожа ідеологія буде навколо нас у вигляді прапорів, білбордів, реклами чи телебачення.
«Батьки, які не потурбувалися про своїх дітей і не вивезли їх з окупованих територій, мають розуміти, що пожнуть плоди своєї бездіяльності або своєї нечіткої позиції. Діти легше підпадають під пропаганду, як і на рекламу. Якщо вже так вийшло і батьки будуть „заливати“ дітям контрпропаганду, то це може вийти за межі сім'ї. Тобто діти будуть приходити до школи та почнуть вчителя про щось запитувати, говорити з друзями, а ті - своїм батькам, або в школі це скажуть. В результаті ці сім'ї будуть в небезпеці. Тому краще буде думати як таки виїхати з цих територій», — підсумовує психотерапевт.
