Зоозахисниця Анастасія Задерновська з 2014 року жила на два міста — Маріуполь та Черкаси. А після повномасштабного вторгнення переїхала до Сміли, де здійснила мрію дитинства — відкрила притулок для тварин.
Нині зооволонтерка опікується майже сотнею тварин: доглядає їх та шукає для них новий дім.
Утримувати притулок вдається завдяки грантам та підтримці підписників у соцмережах. Приміщення надало місто, відремонтували його за гроші доброчинників. Витрати на стерилізацію тварин волонтерка частково покриває завдяки проєкту від міськради.
"Всі жителі нашого притулку-перетримки — це тварини з унікальними історіями порятунку. У нас є киця, якій 11 років і вона в нас вже проживає рік. Її власниця померла від інсульту в Геронимівці. І кицюня, на жаль стала, нікому не потрібною. Оскільки киця взагалі не бачила ніколи вулиці, не бачила інших тварин, вона була взагалі не соціалізована до інших звірів. З часом ми її вилікували, хоч у неї так і є вже вікові хвороби в 11 років. Але разом з тим вона така войовнича досить. Вона наразі всім показує у притулку що вона тут головна.
Малеча (кошенята - ред.) у нас є зі сміттєзвалищ, з полів. Вони зараз чекають коли отримають повний курс препаратів вакцинації. У нас є такі кицюньки, дуже добрі й гарні, ніжні, але вони нікому не потрібні, тому що не відповідають естетичним уявленням людини. І це дуже прикро. Звісно, гарнюніх, от якихось унікальних окрасів, легше прилаштувати", — розповіла Анастасія.
Анастасія з котами у притулку. Суспільне Черкаси/Дарія Шевченко
Кіт у притулку. Суспільне Черкаси/Дарія Шевченко
Анастасія Задерновська волонтерською діяльністю займалася скільки себе пам’ятає — ще з Маріуполя.
"Волонтерською діяльністю і зоозахистом я займаюся із самого дитинства. Ще мої батьки мене до цього привчили і ми завжди допомагали тваринам, підгодовували і ніколи не могли пройти повз травмовану або хвору тварину. Наразі під опікою моєї громадської організації близько сотні тварин. Абсолютна більшість — це саме котики, близько 80 котиків і вже десь 20 собак. У Маріуполі у нас була група яка була направлена на порятунок безхатніх, травмованих тварин, тварин, які були покинути людьми напризволяще. Після повномасштабного вторгнення я зрозуміла, що мені взагалі нема куди їхати, тому що в Маріуполі у нас забрали нерухомість, майно, взагалі все що у нас було. У Смілі на Черкащині я живу вже десь три роки. Тому, побачивши ситуацію з безпритульними тваринами, я заснувала притулок, зайнялася організацією масової безоплатної стерилізації безпритульних тварин. Нині я організувала стерилізацію близько 2500 безпритульних тварин".
Анастасія з собаками з притулку. Суспільне Черкаси/Дарія Шевченко
Окрім котів у притулку є собаки.
"У нас тут є собаки які прибилися до нас, і не виганяти ж, і вони розуміють що тут годують, тому ми простерилізували і вже вони тут живуть. Можливо, ми їх прилаштуємо".
Анастасія з собакою з притулку. Суспільне Черкаси
У Смілі Анастасія співпрацює з волонтерською організацією та будує пункт допомоги тваринам:
"У нас тут є волонтерська спільнота, у мене є громадська організація, саме завдяки їй я займаюсь волонтерською діяльністю. І також наразі відбувається хоч маленькими темпами, завдяки невеликим грантам, але я потрошки будую пункт допомоги тваринам.
Наразі у нас перебуває у довгостроковій оренді дві будівлі, їхнє цільове призначення — утримання тварин. Це буде пункт допомоги безпритульним, бездомним тваринам некомерційного напрямку. Наша мета, яку підтримують і я, і моя громадська організація — це світ і країна, в якій не будуть ображати тварин, в якій буде комфортне співіснування і тварин і людей.
Тут по черзі працюють дві людини, повний робочий день, тобто це обов’язково, тому що тварин не можна кидати. Треба всіх подивитися, кошенят погодувати, комусь дати таблетку, комусь знеболювальне, когось прокапати.
В притулку у нас перебувають ті звірі, які не мали іншого шансу: покинуті, збиті, травмовані, хворі, тобто ті тваринки що не вижили б в умовах за межами притулку. Всі наші кошенята яких ви можете тут бачити це кошенята які були знайдені у сміттєвих баках, у лісосмугах, у полях, викинутими, покинутими, без матері. Тобто вони не мали жодної можливості вижити самостійно.
Ця моя мрія дитяча — допомагати тваринам. Вона на 100% здійснилася. Я зробила притулок для тварин, я допомагаю тваринам виживати, навіть в ситуаціях коли вони не мають іншого шансу. Тому здебільшого я можу сказати, що я щаслива людина, я допомагаю тваринам, як і мріяла в дитинстві".
Коти в притулку. Суспільне Черкаси/Дарія Шевченко
Коти в притулку. Суспільне Черкаси/Дарія Шевченко
