Половина Каховського водосховища заросла вербовим лісом станом на травень 2024 року, через 11 місяців після того, як звідси пішла вода. А що з іншою половиною зараз і чого очікувати надалі?
Відповісти на це питання спробував доктор біологічних наук, професор Херсонського державного університету і членом правління Української природоохоронної групи Іваном Мойсієнком, з яким поспілкувалися журналісти lb.ua, передають Новини України – НСН.
Науковець у квітні побував у Національному природному парку «Кам’янська Січ» — на території, що прилягає до водосховища. І поділився своїми висновками.
Автори матеріалу зазначають, що ще минулого року науковці здійснили дві експедиції в місця колишнього Каховського водосховища — за три тижні після трагедії, а потім через три з половиною місяці. І от за ці 3,5 місяці принаймні третину дна вже вкрив вербовий ліс! Здебільшого в південній частині, а також уздовж прибережних районів.
Іван Моисієнко під час експедиціі в нацпарк «Кам’янська Січ» у квітні 2024 р. Фото: З fb-сторінки благодіиноі організаціі «Екологія-Право-Людина»
Ще протягом першого візиту дослідники підрахували, що на одному квадратному метрі видніє до 90 паростків. Цьому бурхливому розвитку верболозу сприяла і велика кількість насіння, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, і вологий, багатий на поживні речовини субстрат. Лише за чотири місяці висота деяких дерев сягнула понад трьох метрів. А число видів рослин, які почали освоювати вільну від води територію, побільшало майже вдесятеро. Тільки чверть із них були чужорідними.
Верба добре перезимувала
Івано Мойсієнко каже, що цього року експедиція вперше побувала в Кам’янській Січі 11 квітня.
Зрозуміло, що це була рання весна, природа тільки відновлювалася, тож рано було говорити про якісь результати заростання водосховища, збільшення площ з рослинністю. Але ми побачили, що верба добре перезимувала, не замерзла й не засохла. І фактично на той момент мала вже повністю розгорнуті листки. Тобто відновила вегетацію. І можна сказати, що з вербовими лісами все гаразд,– стверджує науковець
Доля верб залежить від того, якою буде, зокрема, весняна повінь. Чи вистачить води, щоб плавні розвивалися?
За словами Ігоря Мойсієнка, цього року весна дуже рання. Уже в кінці квітня в степу науковці спостерігали масове цвітіння ковили. Хоча зазвичай це відбувається на два-три тижні пізніше. Зараз водопілля ще триває.
Це такий циклічний процес. Спочатку затоплення було досить сильне, потім вода спала, а тепер пройшли дощі — і водосховище знову наповнюється,– каже науковець
За його словами, незарослі ділянки сухого дна, куди не дійшла болотна рослинність чи верба — такири, зволожилися. І, на думку науковця, їхнє заростання триватиме. Низини колишнього Каховського водосховища затоплені водою. І все це створює гарні умови, аби проросла нова порція насіння верби. Тому очікують на появу нових площ вербових лісів на дні Каховського водосховища. Принаймні сподіваються, що так станеться. Цієї води, що є, має вистачити.
Дно Каховського водосховища навесні 2024 року. Фото: З fb-сторінки Івана Моисієнка
Що ми мали раніше: тоненьку смужку збідненої рослинності завширшки два-три метри, дуже стрімкі береги, а далі йшла, якщо можна так сказати, гідропустеля. У ній росли тільки водорості. Зараз це безліч мілководних водойм різної глибини з вищими рослинами. Тобто йдеться про те, що площа природних біотопів сильно зросла. Вони сприятливі і для нересту риб, для птахів. Звісно, ми маємо проблеми з дослідженням цих територій через обстріли. Але спостереження біля Запоріжжя, де водосховище ширше, покажуть, чи насправді збільшилися нерестовища і кількість птахів,– каже Іван Моисієнко
Він також розповів, що під час жовтневої експедиції її учасники бачили на багатьох вербах грибок. Але поки що його не видно.
Можливо, він проявиться пізніше, бо зараз листки ідеально зелені, абсолютно не уражені. Але принаймні той грибок, який був минулої осені, верб не вбив. І цей ліс формуватиметься. Та зрозуміло, така аномальна щільність не залишиться. Не може рости кілька десятків верб на квадратному метрі. Тож він поступово проріджуватиметься. Якісь сильніші особини домінуватимуть, затінятимуть слабші, ті випадатимуть. Але це природний процес,– пояснює науковець
Іван Моисієнко Фото: З fb-сторінки Івана Моисієнка
Половина Каховського водосховища заросла вербами – а що з іншою половиною?
Чи з’явиться верба там, де зараз такири?
На це питання науковець точної відповіді дати не зміг.
Я можу тільки припускати. Ніхто не знає, як воно буде. Бачите, які сюрпризи виникають. Оця класична схема сукцесії каже нам, що першими на порушені ділянки приходять однорічні рослини, які швидко захоплюють території. А тут так не відбулося. Якщо пам’ятаєте, на це насамперед вплинув період, коли сталася трагедія. Тоді саме плодоносила верба,– нагадав Іван Моисієнко
Він навів один показовий приклад, щоб стало зрозуміло, чому не справдилися страшні прогнози і дно Каховського водосховища не заросло бур’яном.
Ми зараз досліджували ділянки Милівської балки, де було озеро. Вода в ньому висохла тільки восени, залишивши по собі такири. І тепер там домінує латук татарський. Бо на той момент, коли ґрунт на цій ділянці висох, насіння верби вже втратило здатність сходити. І виходить, що якби Каховська трагедія трапилася, наприклад, восени, то ми бачили б зовсім іншу картину. Можливо, навіть море амброзії або злинки канадської. Бо насіння цих бур’янів дозріває у другій половині літа й восени. Водночас наша флора, навпаки, через літній анабіоз здебільшого закінчує свій малий або великий життєвий цикл наприкінці весни або на початку літа. Тож так і сталося, що коли насіння бур’янів дозріло, то місце вже було зайняте,– пояснив науковець процеси, які відбулися
Він каже, що за оцінками експертів, на листопад минулого року 12 % площі водосховища були вкриті водою. 43 % заросли вербою або водно-болотною рослинністю. І 45 % не заросли або там дуже розріджена рослинність. Йдеться про такири, черепашкові й піщані відкладення (як показує моделювання, минулого листопада такири займали близько 11 % дна водосховища, найбільше їх спостерігали в центральній частині колишнього водосховища й на правому березі відновленого русла Дніпра). Тобто приблизно половина водосховища заросла, а половина — ні. І тепер справді питання, а що буде із цією іншою половиною.
Верби у квітні 2024 року. Фото: З fb-сторінки благодіиноі організаціі «Екологія-Право-Людина»
12 % води — це, нагадаю, на момент осені. Тобто коли посуха й мінімальна кількість вологи. До речі, Олексій Василюк, голова Української природоохоронної групи, проаналізував ландшафтну структуру Великого Лугу до будівництва Каховського водосховища. За його даними, водойми тоді займали 13 %. Тобто води стільки, скільки було раніше,– стверджує Іван Моисієнко
Він підкреслив, що зараз водопілля, і води дуже багато. І це теж своєрідний запобіжник проти бур’янів. Якби сьогодні ці території були сухими, то їхнє насіння, яке висипало восени, могло б зійти. Але в цій місцевості, по-перше, не так багато вологолюбних бур’янів. А по-друге, Каховське водосховище сильно залило — і це насіння просто вимокне. Натомість місцеві вологолюбна верба й болотні рослини займуть ще більші площі.
Це моя теорія. Однак подивимося, що покаже життя,– підкреслив науковець
Він також звернув увагу на те, що верба – це досить реактивна рослинність.
От візьмімо до прикладу дуб, який формує надзаплавні ліси, і вербу, яка є домінантною в заплавних. Дуб не проростає того самого року, тільки наступного. Якщо маєте зрілий жолудь, який утворився в червні, і вирішили посадити його, то він не проросте. Мусите покласти його на місяць у холодильник, він пройде морозом стратифікацію — і вже восени зможете його проростити. А верба цього не потребує. Вона проростає без періоду спокою, без стратифікації. Те саме з тополею,– пояснив Іван Моисієнко
Водночас, як він каже, такі ліси доволі бідні, але це природно. Якщо говорити про плавні біля Херсона, то там через тривалий пізній паводок росли тільки три види дерев: верба біла, тополя чорна і трошки вільхи звичайної або клейкої. Дуб, береза вимокали.
]
Водночас заплавні ліси конкурують з трав’янистою рослинністю — з осокою тощо. Думаю, що їм дуже непросто. Тому, напевно, верба й утворює таку величезну кількість насіння — тисячі насінинок на дерево, аби боротися з трав’янистими конкурентами, – припустив науковець
Уся надія – на старі верби
Науковець каже, що зараз основне переживання – щоб дно Каховського водосховища не стало розсадником інвазивних бур’янів. А домінуватимуть там природні лісові угруповування чи водно-болотні — особливого значення немає.
Мене хвилює інша проблема — верба, яка утворилася. Їй же ще навіть року немає. Зрозуміло, що цього сезону вона не буде цвісти й не дасть насіння. Уся надія знову на старі верби по берегах, завдяки яким і з’явилася вся ця поросль. Якби молоді верби вже цього року мали насіння, тоді можна було б на 100 % сказати, що ми переможемо. А так виходить, що насінню доведеться досить далеко летіти з берега на незарослі ділянки. Тож є певні хвилювання,– поділився Іван Мойсієнко
А от щодо черепашкових відкладень, то вони, за словами фахівця, заростають дуже слабко.
Крім того, є досить багато вапнякових схилів, які кам’янисті і засухі для верби. Рослинність займає цей голий вапняк так само повільно.
Колись там були петрофітні степи — кам’янисті степи. І вони повинні відновитися. Але в перший рік ми не знайшли таких місць, де активно йшов би цей процес,– розповів дослідник
На його думку, відновленню рослинності на цих вапняках заважають зарості очерету, аморфи, тої самої верби. Бо фактично все узбережжя водосховища, як парканом, відгороджене смужкою цих заростей. І тільки вище від неї йде степ.
Тобто насіння просто не може подолати цю смугу перешкод і потрапити на вапнякові схили. Воно застрягає в тому очереті. І, власне кажучи, ця гіпотеза підтверджується. Бо ми знайшли ділянку, на якій усе ж засіялися до десяти степових видів. Це місцина, де степ підходить до самих вапняків, які колись були дном водосховища, тобто фактично до колишнього урізу води. Є надія, що степи відновляться, але точно не так швидко, як заросло дно,– припустив Іван Мойсієнко
Першоцвіти в Національному природному парку «Кам’янська Січ». Фото: З fb-сторінки НПП «Кам’янська Січ»
Відповідаючи на запитання, що найбільше хотілося б побачити цього експедиційного сезону, науковець відповів:
Напевно, піски, які оголилися біля Запоріжжя. Вони теж повільно заростають. Ми плануємо поїздку туди, так само закладемо моніторингові ділянки. На тих пісках має бути червонокнижна береза дніпровська. Вона росте на островах Великі Кучугури посеред водосховища. Проте її ми, напевно, не побачимо. Але можуть бути волошки перлисті. Там є дуже рідкісні види — приміром, волошка великопридаткова, яка заселяла ті піски. Потім оселище частково затопили, частково заліснили — і її залишилося дуже мало. Цей ендемічний вид ми знайшли біля села Біленьке в Запорізькій області. Нарахували лише 100 з лишком особин. Це їх стільки всього збереглося у світі. Цей вид був фактично приречений на вимирання. І от зараз піски поряд відновилися, тож є шанс, що тепер він не зникне з планети, а виживе. Хотілося б побачити.
Окрім верби, на піщаниках заселилися тополі, формуючи вербово-тополині ліси.
Це чорна тополя. Вона росте не так густо і не така велика. В Європі такі ліси вважаються дуже цінними і підлягають охороні. Там до 60 видів птахів селиться, комах багато. Тобто це дуже цінний біотоп,– каже академік Яків Дідух
Для довідки
Тополя чорна, осокір— дерево родини вербових.
Тополя чорна
Це дерево заввишки 15-25 м з широкою кроною, товстим стовбуром, темно-сірою тріщинуватою корою. Місцеві назви осокор, сокорина, чорнотополя тощо. Листки широкоовально-трикутні, при основі ширококлиноподібні, дрібнопилчасті, зверху темно-зелені, шкірясті, черешки сплюснуті, майже дорівнюють довжині пластинки. Квітки одностатеві, рослина дводомна. Тичинкові сережки (45 см завдовжки) з 8-45 тичинок, пиляки пурпурові; маточкові сережки 6-8 см завдовжки, квітки їх з широкояйцеподібною зав’яззю і жовтуватими приймочками. Плід — дрібногорбочкувата коробочка (4-6 мм завдовжки) . Насіння має чубок із сріблястих волосків.
Осокір росте по долинах і берегах річок, у заплавах, по берегах стариць і озер, утворюючи нерідко чисті осокорові лісостани. Світлолюбна рослина. Цвіте у березні — квітні. Тополя чорна поширена звичайно по всій Україні, крім Карпат. Часто вирощують уздовж доріг, у парках. Райони заготівель — Чернігівська, Київська, Полтавська, Черкаська, Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Луганська області. Запаси сировини великі.
Лікарська, деревинна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, ефіроолійна, волокниста, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина.
Також на цій території колишньої водойми побачили таке цікаве явище, як озера, що відрізані від основного русла. Вони повністю вкриті водною рослинністю. Це глечики жовті, або жовта лілія.
Ще одна приємна знахідка на дні Каховського водосховище – це мох. Він не тільки потішить науковців, а й допоможе місцевим мешканцям.
Науковці пояснюють: це так звана біологічна кірка, яка не дає ґрунтам розпилюватися. Тому, навіть якщо б не було верби, можна було б казати, що природа впоралася – пилових бурь не буде, бо водорості і мохоподібні закрили цю ділянку від вивітрювання. Отже, природа сама відновлює Великий Луг втрачений колись.
https://www.facebook.com/watch/?v=812447860826615
