Як український продюсер разом з командою за сім місяців війни створив особливий притулок — дізнавалась “Рубрика”.
У чому проблема?
На початку повномасштабної війни, коли люди в паніці евакуйовувалися зі столиці у безпечніші місця, деякі з них вчинили жорстоко зі своїми улюбленцями — залишили їх у порожніх зачинених квартирах.
Та через жорстокість і необачність людей страждали не лише хатні тварини. Ті, що залишились на вулицях міст та потрапляли в зону бойових дій, гинули від вибухів та осколкових поранень, отримували травми, що спотворювали їх. Це продовжується й досі у гарячих точках, та, на жаль, навіть у відносно мирних містах, де котів та собак збивають автомобілі, де над ними знущаються люди тощо.
Та багатьом все ж не байдужа доля хвостатих. Серед них і команда організації, що може слугувати зразком для інших притулків в Україні та навіть за кордоном. Хто ці люди та в чому особливість притулку для котів та собак в Ірпені — читайте далі у матеріалі.
Яке рішення?
Як все починалося: сценаристи, оператори, режисери, що визволяли тварин
Дмитро Ревнюк — український продюсер. Якщо ви бачили бодай якусь фармацевтичну рекламу, швидше за все, це його робота. Дмитро дуже тепло ставиться до тварин та виглядає схвильованим, коли мова заходить про виховання у людей дбайливого ставлення до них. Колись він навіть випускав журнал "Світ ветеринарії", а інший, "Зоодруг", виходить і зараз.
З початком війни Ревнюк, як і більшість українців, відчував потребу бути корисним, тож возив їжу військовим. Потім доля підкинула нове завдання: знайома попросила врятувати її собаку, залишену у закритій квартирі. Все вдалося, і чоловік написав пост про те, що може зробити те саме й для інших. За наступні три дні про допомогу попросили 723 людини.
"Я взяв телеграм-канал, який був пов'язаний з кіновиробництвом та запропонував колегам долучитися. Так ми створили 23 патрулі з кіношників, моїх знайомих та друзів. Локейшн-менеджери, оператори, режисери та сценаристи разом визволяли тварин. Ми робили гугл-таблиці, де люди могли залишати заявки, і для того, аби ми правильно розставляли пріоритети, потрібно було вказати все в найточніших деталях. Наприклад, чи відкрита кришка унітаза в квартирі, щоб тварина мала доступ до води".
У перші місяці повномасштабної війни журналісти відзняли чимало сюжетів про волонтерів, які зламували дверні замки та годували кинутих тварин. Пізніше вигадали ще один спосіб рятувати: годувати та поїти через трубку, яка проходила через двірні вічка. Як виявилось, це були волонтери з команди Дмитра. Його спогади з перших місяців війни зачіпають:
"Був дідусь, років 75, в його під'їзді було троє зачинених тварин. Ми залишили йому корм, і він, стоячи на колінах, по бубочці годував їх, — згадує зоозахисник. — Був випадок, коли біля квартири почули, ніби зсередини дорослий мужик б'є ногою двері. Але це був кіт, який просидів наодинці кілька тижнів та почув людські кроки, тому вже у відчаї кидався на двері. Коли рятуєш таких котів, вони дуже раді, муркотять і відчувається, які вони вдячні".
Так зародився і почав працювати Зоопатруль UA — нині благодійна організація, яка рятує, лікує, утримує та шукає домівки для тварин. Дмитро Ревнюк — її керівник.
Від порятунку тварин до власних ветеринарних клінік
Коли Бучу та Ірпінь звільнили, команда Дмитра вже була настільки відомою, що місцева влада записала волонтерів у гуманітарний конвой:
"Собаки без лап, тварини з осколковими та кульовими пораненнями. Ми позабирали їх всіх, забили ними всі ветеринарні клініки. За перший тиждень на лікування витратили 240 тисяч гривень".
Волонтери вже мали власний рахунок для донатів, а українці не скупилися на кошти для врятованих тварин, але в команді розуміли, що з такими витратами бути сталою організацією складно.
Джерело: Зоопатруль UA
"Багато ветеринарних клінік — це комерційні проєкти, створені для того, щоб заробляти. Деякі наші тварини лікувались у ветеринарів постійно, це був безперервний і дорогий процес. Наша ціль інша — вилікувати тварину якнайшвидше, — говорить Дмитро Ревнюк. — Одного разу до нас потрапив пес, якому необхідно було провести операцію на хребті, у ветклініці це коштувало близько 100 тисяч гривень. Я подивився, скільки заробляє топовий ветеринарний хірург у Києві. Середня зарплата — 40 тисяч гривень. І тоді ми зрозуміли, що доцільніше мати свого лікаря, який зможе робити такі операції та навіть дорожчі щодня".
Тепер Зоопатруль UA має вже дві клініки: інфекційну та реанімаційну. Перша є найбільшою у столиці: 74 інфекційні бокси з поданням кисню. Друга клініка також оснащена за останнім словом техніки. На початку ветеринар був лише один, зараз в клініках залучені 22 людини. Без цього елементу система Зоопатруля не змогла б функціонувати, адже організація має дещо відмінну від інших притулків концепцію.
Джерело: Зоопатруль UA
Кожного дня Зоопатруль UA рятує до п'яти пацієнтів. Якщо ви побачили травмовану тварину, то можете зателефонувати до організації, на місце приїде патруль на спеціально оснащеному автомобілі, забере тварину й надасть необхідну допомогу. Після лікування чотирилапі потрапляють у притулок, а вже потім відділ адопції знаходить для них нову сім'ю.
Як це працює?
Притулок за європейським зразком. Що це означає?
Притулок з'явився не одразу — тварини були на перетримках у волонтерів, але утримувати їх таким чином було задорого: на місяць перетримка однієї тварини обходилась у 12 тисяч гривень.
"Нам задонатили 52 тисячі доларів. Просто люди. І ми вирішили збудувати притулок".
Нині фонд PETA допомагає притулку на постійній основі, в наглядовій раді Зоопатруля — група американських лікарів та зооволонтерів, які мають повний аудит до рахунків та допомагають промотувати притулок за кордоном. Зоопатруль UA звернувся до них за допомогою і співпрацює досі.
Біля входу на територію Зоопатруля з сучасними гарно пофарбованими новими вольєрами контрастують дві клітки — іржаві, напівзруйновані. Вони стоять на голій землі, в металевому даху — рвана діра від вибуху.
Джерело: Зоопатруль UA
До війни тут також був притулок, потім він опинився в центрі бойових дій. Багато тварин загинуло, частина — розбіглися околицями. Єдиний мешканець, що залишився — собака Борода, якого у притулку називають Директором. Його вольєр завжди відкритий, лише він має виключне право відпочивати у кабінеті разом з людьми. Де зараз інші тварини — невідомо. Про те, що вони були тут, свідчать лиш старі вольєри, в яких вже ніхто не живе. Їх залишили для контрасту як антиприклад.
Джерело: Зоопатруль UA
"Ми їздили до різних міст Європи, подивились, як будують притулки там, та зробили ще краще", — каже Дмитро.
Нові вольєри встелені плиткою та тирсою, яку регулярно міняють, в кожному є дерев'яна будка, під нею — тепла підлога. Обігрів не вимикали навіть під час відключень світла — територія обладнана генератором, тож собаки завжди перебувають у теплі. При побудові врахували й ще один важливий нюанс: аби вольєри залишались чистими, а миття не займало багато часу, зробили спеціальну стокову систему. Коли песиків забирають на прогулянку, клітки швидко миються зі шланга. Тварини повертаються у доглянуті вольєри, де немає бруду та неприємного запаху.
А це точно працює?
Успішний кейс відділу адопції: як рекламні кампанії допомагають знаходити тваринам новий дім
Уже сьогодні, за сім місяців існування, прилаштувати вдалось понад тисячу тварин, ще 200 мешкають у притулку.
Дмитро Ревнюк має велику мережу знайомств у кіноспільноті та на початку роботи організації це неабияк допомогло: відзняті рекламні ролики допомогли розповісти про справу широкому колу інфлюенсерів та журналістів.
Джерело: Зоопатруль UA
"Ми всі кіношники, знімали ролики і є дуже багато відомих тварин. Були дні, коли одні наші працівники ходили з данськими журналістами, інші — з французькими. Потім з-за кордону приїжджали інфлюенсери. Як результат, після одного з таких візитів, де ми розповідали про котика з Ірпеня, ми відправили у Париж 30 наших котів".
Так тварини з Зоопатруля знаходять свій дім не лише в Україні. Вони роз'їжджаються по всьому світу і найчастіше, за словами Дмитра, їх забирають українці, які зараз перебувають в Європі. Люди оплачують дорогу працівникам, які відвозять тварин, але Дмитро додає:
"Якщо такої можливості немає, ми знайдемо волонтерів, які зроблять це безкоштовно".
Обов'язковою умовою "усиновлення" чотирилапого є договір. Також організація вимагає відеозвіти протягом місяця від нових власників.
Наразі притулок продовжує розвиватись: новий план передбачає побудову будинку для котів. Деякі вольєри вже готові, але залишаються порожніми: чекають на нових мешканців, які будуть тут тимчасово, доки не знайдуть собі дім, який, як виявляється, може опинитись в будь-якому куточку планети.
