Останніми днями кримські колаборанти, російські окупанти та колонізатори отримали низку додаткових підстав для роздумів про свою подальшу долю. Постачання в Україну сучасних далекобійних ракетних та артилерійських озброєнь стало фактом, та діяльність, згідно заяв української влади, очевидно буде нарощуватися.
Тому стає зрозумілим, що вірогідність знищення на півострові військової інфраструктури агресора об’єктивно існує й до з’явлення українських вояків в Перекопі та на Чонгарі.
Мантри російської пропаганди про «безпечність Криму» за таких умов всерйоз не сприймаються майже ніким, та «рівень тривожності» істотно зріс, чому сприяли й недолугі пояснення окупантів щодо проведених ними «навчань з безпеки».
Прикладом 16 липня зранку на «Кримському мосту» утворилися величезні затори, та незалежно від їх реальних підстав це одразу викликало панічну хвилю у соціальних мережах.
Також у Криму масово надходять повідомлення про замінування ключових об’єктів інфраструктури агресора, і якщо навесні 2022 року більшість осіб, яких це торкалося, сприймали ситуацію як формальність, то наразі «евакуації» проходять у нервовій ситуації.
Прикладом сьогодні у Феодосії «працівники» та відвідувачі «замінованої установи» окупантів влаштували скандал, адже їх «запізно попередили про замінування» та не провели «евакуацію».
Мешканці Криму також зробили висновки із раптового скасування анонсованого пропагандою загарбників протиправного «пасажирського залізничного сполучення» із Херсоном та Мелітополем, а також із періодичних тотальних перевірок усього автотранспорту, який прибуває до Криму з окупованих районів материкової України, зокрема із пограбованим майном.
Крім того масове злочинне вивезення до Криму пограбованих зернових з Херсонської та Запорізької областей призвело до різкого «падіння закупівельних цін на врожай кримських підприємств», що звісно ніхто їм «компенсувати» не збирається.
Населення окупованого півострову добре усвідомлює свій статус заручників російського агресора, та його загальний настрій, що неможливо приховати, призвів до визнання навіть російською пропагандою проживання в Криму «тихих українців» яких «важко виявляти» та з якими «важко боротися».