За часів правління цього князя, його столиця — місто Луцьк вважалося одним з найбільших та найрозвиненіших на теренах України, а його резиденція, відома також як Замок Любарта є визначною пам’яткою історії та архітектури національного значення.
За останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами. Також в межах дерусифікації нову назву одержала вулиця Таганрозька у Дніпровському районі столиці.
Вулиця є однією з найкоротших у місті, вона виникла у 1950-х роках при забудові району ДВРЗ. З 1955 року вона мала назву на честь російського міста Таганрог.
Район ДВРЗ у Дніпровському рійоні столиці. Фото з відкритих джерел
Тож, ще минулого року експертна комісія рекомендувала включити цю вулицю до переліку міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією або її сателітами. Згодом кияни у застосунку «Київ цифровий» шляхом рейтингового голосування обрали нову назву цієї вулиці, віддавши 6905 голосів на підтримку пропозиції — Князя Любарта.
Незабаром рішення про перейменування цієї вулиці підтримали депутати на засіданні Київради.
Любарт (близько 1312/1300-4 серпня 1383) — великий князь волинський (1340-1383) та галицький (1340-1349, 1353-1354, 1376-1377). Один з молодших великого князя литовського Ґедиміна — засновника Вільно (Вільнюса), за правління якого розпочався стрімкий розвиток та розширення Великого Князівства Литовського.
Точна дата народження Любарта невідома, проте за свідченням істориків, він народився між 1311 та 1315 роками, проте у деяких джерелах зустрічаються і більш ранні дати.
Першим документом, у якому згадується Любарт є його грамота 1322 року, видана для луцької церкви Івана Богослова. На той час князь, ймовірно був ще неповнолітнім.
З періодом правління Любарта пов’язаний розквіт Волині. Фото з відкритих джерел
У 1323 році, після загибелі братів-співправителів у битві з татарами, Любарт був одним із претендентів на престол у Володимирі (тогочасній столиці Руського Королівства). Проте руські бояри обрали компромісну фігуру мазовецького князя Болеслава Тройденовича, що прийняв тронне ім’я Юрія II.
Згідно з угодою між Юрієм та литовським князем Ґедиміном, володіння Любарта стали доменом великого князя руського. Натомість син Ґедиміна отримав Східну Волинь і Брацлавщину. Центром його володінь стало давнє місто Болохів. Поруч Любарт заклав замок, що дав назву для поселення — Любартова (нині — місто Любар на Житомирщині).
Завдяки династичному шлюбу з донькою Луцького князя Лева Агрипиною, Любарт отримав в уділ Луцьке князівство. Саме тут він з язичництва прийняв православне християнство, одержавши ім’я Дмитра.
Історики стверджують, що переважна більшість життя великого князя минуло у боротьбі за збереження і розвиток своїх володінь, де перемоги чергувалися з поразками. Любарт намагався відновити міць Галицько-Волинської держави, однак утримати Галичину йому не вдалося.
У 1349 році, великий князь переніс столицю Волинської держави з Володимира до Луцька, заклавши нову державну резиденцію — мурований замок, який зберігся до нинішнього часу.
Історики стверджують, що Великий литовський князь Любарт розпочав будівництво цієї фортеці у 1340 році, однак повністю його задум був втілений лише у 1430 році вже за часів правління князя Свидригайла. Однак, будівництво здійснювалося за єдиним проєктом, де навіть сьогодні можна простежити, як готичні форми архітектури поступово змінюється ренесансом — стилем, що панував у Європі в той час.
В’їзна вежа Луцького замку XIV століття зображена на 200 гривневій купюрі.
Відтворена 3D модель із зображенням князя Любарта-Дмитра. Фото: Волинський краєзнавчий музей
Свідченням економічного добробуту є масштабне кам’яне будівництво (на той час надзвичайно вартісне), розпочате у 1350-х роках волинським князем. Окрім власної резиденції, за правління Любарта були також збудовані Верхній і Окольний замки, а передмістя захищала система каналів і гребель, загороджувальних валів. Деякі історики вважають, що до цих робіт були залучені німецькі архітектори.
До наших часів дійшли й руїни Кременецького та Теребовлянського замків, початок будівництва яких також пов’язують з правлінням Любарта.
У роки правління надзвичайну увагу князь приділяв реформуванню війська. Поліпшується озброєння воїнів, у цей час також зростає роль піхоти (про це свідчать численні знахідки бойових сокир).
Вважається, що Дмитро-Любарт був ревним вірянином Православної церкви, яку усіляко підтримував, сприяючи зміцненню її впливу.
Любарт налагоджував торговельні шляхи: надав привілеї німецьким купцям, активно торгував і з Золотою Ордою.Також правитель відродив давній торговельний шлях із Торуня до Луцька, надавши пільги та привілеї купцям, започаткував карбування власних монет-динаріїв із зображеннями герба Волинської землі — хреста і княжого герба — крокуючого лева на аверсі та реверсі.
Помер князь Любарт 4 серпня 1384 року, про що свідчить запис у Псалтирі, зроблений священником церкви Святої Катерини. Нині вона зберігається у бібліотеці Лоренцо Медічі у Флоренції.
Луцький замок вважається архітектурною перлиною України. Фото: Марина Козлова
Період правління Любарта-Дмитра на Волині, що тривав у період з 1340-1383 роки, вважається продовженням існування державності Галицько-Волинського князівства, як продовження Київської Русі. На думку істориків, цей надзвичайно важливий час в історії України, коли зароджувалася наша ідентичність.
Влітку в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.
25 серпня Київрада підтримала перейменування майже 100 вулиць, 8 вересня проголосували за дерусифікацію ще 40 об’єктів.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
Нагадаємо, повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
