Координатор групи «Інформаційний спротив», полковник ЗСУ Костянтин Машовець про те, чи слід вірити оголошеним військовим планам москви, що означають нещодавні заяви Байдена та про ймовірність конфліктів на спірних російських територіях (з допису автора)
Тепер це виключно «захист де-не-ри і ли-ни-ри»… Все інше було — відволіканням уваги та зниженням бойового потенціалу ЗСУ (так заявили в кремлі). Ми зараз не заглиблюватимемося в те, чим все це було насправді… Поговоримо краще про те, чим ці «трансформації» загрожують саме для нас. Нам необхідно усвідомити дещо спільне, що стосується всіх цих публічних декларацій кремля щодо його цілей війни…
Те, що декларує кремль як свої цілі нинішньої війни… не є дійсними його цілями. Тут, скоріш за все, треба виходити з того, що вони занижені. Наприклад, якщо бункерний довбо*б говорить про якісь каламутні та малозрозумілі «денацифікації» та «демілітаризацію» України, то фактично треба мати на увазі, що йдеться про війну на знищення. Тому, до «нового варіанту», який передбачає виключно «захист» братських кремлівських «АбізЯнікоФ», слід ставитися з тотальною недовірою.
Такий фінт цілком може бути продиктований не стільки тим фактом, що наступати у стратегічному відношенні і навіть проводити оперативно-тактичні наступальні операції на інших напрямках, орки вже не можуть, через понесені втрати, скільки тим, що таким чином вони просто намагаються замаскувати свої подальші плани та наміри…
Тим більше, що, зважаючи на все, командування орко-військ зараз дуже активно (я б навіть сказав, гарячково) вишукує резерви та поповнення для своїх основних ударних угруповань, втягнутих у важкі оборонні бої. Зовсім не обов'язково, що всі вони будуть використані виключно на Донбасі, відповідно до того, що там «промуркотіли» мордорські Хенерали.
У разі продовження «замісу», вже ніщо та ніхто не завадить Україні повернути свої території на Донбасі до початкового стану (до становища на початок весни 2014 року). Єдине, чим тут може «погратися» кремль — його ядроні головки…
Але якщо оцінити реалістично цю можливість, то стане зрозуміло… що і тут «головки» не допоможуть (головним чином, через те, що дідусь у Вашингтоні вже «тонко натякнув», що такого роду ескападу може, звичайно, зупинити Україну, але Захід вона явно не зупинить і саму рф від подальшого «переформатування» не врятує…).
Іншими словами, кремль абсолютно раптово для себе може так само «плавно перейти» не тільки до «захисту Донбасу», але й вимушено до «захисту Калінінградського анклаву» або до необхідності «вирішувати проблему Північних територій» (Курильські острови). Для цього цілком достатньо ще раз «спробувати розчехлити свої головки»… недвозначні попередження щодо цього Кремлю вже були відправлені (див. вчорашню заяву колишнього командувача СВ ВС Польщі та японського прем'єр-міністра Фуміо від 22 березня).
Більше того, плавне «перетікання» кремлівської «спецоперації» в «захист Донбасу»… з самого початку — дуже кепськими для самого Кремля шансами на остаточний успіх, практично автоматично поставить на порядок денний і питання «про Крим»…
Директор центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос про «корейський» сценарій кремля, про вірогідність загострення конфліктів територіях, що їх віджала росія у інших країн та про вчорашню риторику Байдна (з інтерв'ю «5 каналу»)
Про «корейський» сценарій. Такий сценарій, очевидно, вірогідний. Думаю, що українські спецслужби мають достеменну інформацію. Очевидно, що це дасть можливість путіну заявити про якусь там перемогу, чи щось таке. Але для цього треба, як мінімум, щоб всі сторони погодились із цим сценарієм, тобто погодилися в т. ч. і українці і зупинили війну. Але такого не буде. І це означає, як мінімум, що «корейський» сценарій з української точки зору — малоймовірний. Реакція українського суспільства і керівництва свідчить про те, що ми будемо звільняти всі українські території.
Про повернення іншими своїх територій, які свого часу «віджала» росія. Поки що ми не бачимо жодного бажання ні в Молдові, ні в Грузії це робити. Так, в Молодови практично відсутня армія, яка б могла реалізувати цю операцію, а теперішній грузинський уряд, не можу сказати, що він повністю промосковський, але боїться росії і не хоче її дратувати. Політика грузинського уряду спрямована на те, щоб отримати дивіденди в т. ч. від московського становища.
Про риторику Байдена. Для розуміння ваги виступу Байдена, треба подивитися в ретроспективу на декілька років тому. Тоді ситуація з НАТО з америко-європейською єдністю перебувала в руїнах. І те що зробила команда Байдена задля відновлення взаємодії, повернення до єдиного підходу — це величезні зусилля. І Байден на цьому постійно наголошує і це не просто красиві слова, бо без цієї єдності не було б про що взагалі говорити. І це велика перевага для нас зараз. І другий момент, який важливий, це створити можливості, щоб працювати на випередження. Тобто, щоб наші союзники розуміли, що мають реагувати не по факту, в т. ч. й надання зброї, а й спільно планувати вже майбутнє і наперед готувати в т. ч. й наступальні операції. Але найголовніше, що прозвучало в промові Байдена прозвучало, що Сполучені Штати стоять разом з Україною, вони не дадуть Україні впасти. І це крапка, як сказав Байден. Тобто це велика жирна «крапка», яка визначатиме майбутній хід цієї війни.
В.о. прем'єр-міністра Грузії в 2007-му році, що зараз воює проти росії в Україні, Георгій Барамідзе про те, чи планує Грузія повернути назад Абхазію та Південну Осетію, і які настрої серед грузинів (з інтерв'ю на Youtube «24 канал»)
З окупованих територій Грузії: Абхазії та Південної Осетії переправляють збройні формування росії, що забезпечували там ефективний контроль та окупацію. Їх там лишилося дуже мало. І це показує, що у росіян дуже кепські справи. Грузинів серед них немає, адже росіяни, починаючи з 92−93 рр, а потім з 2008-го, провели там етнічні чистки і зрівняли з землею всі наші села.
Абсолютна більшість населення Грузії — за Україну. 86% грузин вважає, що війна в Україні — це і їхня війна, і перемога України — це їхня перемога. І влада не може це заперечувати.
Але коріння нинішньої грузинської влади — в москві, адже вона підвладна грузинському етнічно, але російському олігарху Іванішвілі, який є найбільшим приватним акціонером Газпрому.
Окуповані Абхазія та Південна Осетія буде повернута, але мирним шляхом і не зараз, адже там живуть наші громадяни. Тому сотні і тисячі грузин зараз тут в Україні воюють з нашим спільним ворогом.
Віталій Портніков про промову Байдена та ситуацію в Нагірному Карабасі (Youtube-канал автора)
Про промову Байдена. Поза сумнівом, проведені за участю Байдена в Європі саміти приведуть до збільшення воєнної допомоги Україні, до нових санкцій проти росії, головною метою яких є знищення путінського диктаторського режиму. Байден сказав однозначно під час промови в Польщі, що путін має позбутися влади. Весь світ мав зрозуміти, що США не збираються мати справу з кривавим тираном, місце якого на лаві підсудних.
І це стосувалось і Лукашенка. Так, після промови, вже на борту літака, Байден телефонує лідеру білоруської опозиції Світлані Тихановській і висловлює підтримку білоруському народові, який фактично перебуває під окупацією.
Байден також звертається до росіян, і говорить, що до них у свого цивілізованого світу немає негативних емоцій, а просто ними керує диктатор, з яким ніхто не збирається миритись. Байден також підкреслює, Україна ніколи не підкориться путіну. Ця промова — це чіткий сигнал російським політичним елітам та народу: якщо ви хочете повернутися до цивілізованого світу — знищите режим путіна.
Байден також попередив злочинного путіна, що якщо він навіть перейде на дюйм межі НАТО, він зустрінеться з усією силою відповіді альянсу. І є абсолютно очевидним те, чи варто й надалі проявляти таку дурість, яку ми спостерігаємо з 24 лютого.
Про загострення конфлікту в Нагірному Карабасі. Цікаво, що після розмови міністрів оборони Азербайджану та росії, міністерство оборони Азербайджану виступило із жорсткою вимогою на адресу міноборони рф вивести з території Нагірного Карабаху ті частини військових формувань, які там ще є, а також називати географічні назви на цій території з нормами азербайджанського законодавства.
Таким жорстким тоном міністерство оборони Азербайджану з міністерством оборони рф не розмовляло ніколи. Ба більше, президент Азербайджану Ільхам Алієв за два дні до путінської агресії в Україні підписав з путіним декларацію про союзницькі взаємини. Очевидно він на той момент вважав, що так звана військова операція може закінчитися стрімким розгромом українських Збройних Сил і появою в Києві маріонеткового уряду на чолі із зрадником Януковичем. Але через місяць Алієву стало зрозуміло, що росія не здатна контролювати ситуацію в різних регіонах пострадянського простору.
З ситуації з Азербайджаном ми маємо зрозуміти одну річ, що як тільки російські війська виснажаться в Україні, а це буде неодмінно, вся пострадянська імперія путіна посиплеться, мов картковий будинок. Із інтеграційних об'єднань з росією бігтимуть всі, хто тільки зможе.
