Маріупольці скаржаться, що росіяни за 2023 рік не заклали жодного будинку, а ремонт потрощених фактично зупинився.
Маріуполь. Фото з відкритих джерел
Роки напередодні повномасштабного вторгнення стали для Маріуполя піднесеними: реконструйована школа й дитсадок, поремонтовані дороги в області та місті, сталевий будинок, в якому надавали соціальні квартири, та басейн, здатний приймати міжнародні змагання — це все збудували, аби покращити життя місцевих. Однак з початком повномасштабного вторгнення усі зусилля та покращення були у прямому сенсі стерті з землі авіабомбами, якими цілодобово трощили місто та вбивали цивільних.
Вже в перші дні після окупації рашисти обіцяли місцевим «золоті гори»: нові багатоповерхівки, «шовкові» дороги, захмарні зарплати й пенсії. Але всі обіцянки зовсім скоро розбилися об реальність: на практиці вкотре з’ясувалося, що росіяни не здатні дотримуватися обіцяного. А ті будинки, які з’явилися в центрі міста на кістках мертвих українців, виявилися… елітними — для самих росіян і окупантської влади.
«Пшик», спрямований, щоб хворі та пенсіонери не дочекались його реалізації"
Журналістам «Вчасно» місцевий, Віталій, скаржиться: росіяни за період бомбардування міста знесли 400 будинків, натомість збудували максимум 30. Однак місцеві радіють — тому що очікують, що зможуть заселитися в нові багатоповерхівки. Однак правда в тому, що ті квартири вже роздані приїжджим росіянам, а місцевим лишається «смоктати лапу», хоч і під обіцянки рашистів.
«З лютого до травня, поки місто намагалися окупувати й закидували бомбами, росіяни знесли мінімум 400 будинків (це тільки ті, яких немає фактично, а скільки просто з дірками у стінах), а за рік збудували близько 30. Зате за перший квартал 2023 вони не заклали жодного будинку. Якщо порівнювати, скільки будинків знесли й скільки збудували за рік, то боюся, що багато хто так і залишиться бомжами.
До речі, бетонні блоки для квартир уже не завозять до міста. А чого? Бо спочатку потрібно було створити пшик, мовляв, «ось відбудовуємося». Зараз темпи значно спали й своїх квартир багато хто не дочекається, бо вже старі та хворі. Закони всі спрямовані проти людей. Логічно, що тут війна була й у багатьох все згоріло… Тепер уявлення ніхто не має, як відновити документи! Дітей відправляють жити в однушку до батьків, бо діти колись там, 30 років тому, брали участь у приватизації батьківської квартири. Спадщини позбавили!
Приватний сектор — це просто біль. Знову ж, в місті окупанти пустили пшик з цими модульними будиночками, хоча закону ще ніякого не прийняли! Нікому нічого не почали робити. Подати заявку або укласти договір неможливо, це було просто сказано на словах. А людей обнадіяли, вони вже сподівалися жити в цих будинках", — каже Віталій.
Фото з відкритих джерел
На сьогодні квартирне питання в Маріуполі постало вкрай гостро: ті люди, квартира яких в цілому вціліла, але має дірки в стінах чи інші ушкодження, часто лишаються без будь-якої допомоги — тому що банально окупаційна влада «не помічає» їхніх заяв, вимог і прохань полагодити житло. Трохи більше «пощастило» тим, чиї будинки «пошматовані» ракетами — наприклад, не мають даху, поверху чи кілька квартир «вибиті» снарядами. На такі об'єкти підрядники таки заходять. Однак працівники — так звані «джамшути й равшани», які не відповідають ні за якість, ні за терміни. Вони просто заходять на об'єкти й роблять там абощо, аби потім відзвітувати: «вони тут безсилі (або зробили все, що могли), жити тут буде неможливо, але ви тримайтесь».
Квартирна епопея, що тягнеться з Донецька: як ріелтори в окупації множать ціни на оренду нерухомості
Журналістам «Вчасно» місцеві розповідають: на окупованих територіях усі квартирні питання «перейняли» на себе донецькі ріелтори. Тому вартість цих квартир на оренду — непідйомна, якщо ти не окупант-чиновник. А квартир настільки мало (тим паче — вцілілих), що виживати доводиться у гуртожитках, квартирах-комуналках (які теж коштують немалу кількість грошей), або винаймати квадратні метри у тому стані, в якому вони були облаштовані ще в Радянському Союзі.
«Ми шукали квартиру з дитиною — було мало оголошень, шукали через знайомих. Вийшли на ріелтора, який пропонував у центрі квартири по 20−50 тисяч рублів. Ми казали, що в нас квартира згоріла, немає де жити. просили якісь знижки, але відмовили. Виходить, ми будемо бомжами, поки приїжджі руські будуть отримувати зарплату на високих посадах, на які їх влаштували по блату, і вони ще й отримують високі доплати за те, що працюють у прифронтових зонах. А нам за те, що ми тут живемо, чогось ніхто не доплачує», — обурюється у місцевому чаті мешканка Маріуполя Світлана
Фото з відкритих джерел
За її словами, увесь бізнес із нерухомістю «тягнеться» з Донецька — принаймні там засідають «головні», які виставляють ціни на квартири. Тому. не бачачи реального стану міста та зубожіння місцевих, «гилять» такі суми за оренду. Однак нерідко місцеві вже постфактум дізнаються про те, що їхню вцілілу квартиру здали в оренду за в кілька разів більшу суму — просто суму «перевищення» забирають собі самі ж ріелтори.
«Знайомі виїхали з міста, але виставили квартиру в оренду, щоб хтось у ній жив, доглядав. Просили 10 тисяч рублів, оплату комуналки. Квартира в центрі міста, вціліла. І вони дізналися вже від знайомих, що цю квартиру виставили в оренду за 30 тисяч і готові торгуватися. То вони дзвонили в контору, сварилися, а на них наорали, що вони дурні, бо не хочуть заробити», — пояснюють маріупольці.
Місцеві здебільшого знехотя визнають: на всіх ні квартир, ні будинків не вистачить — ні зараз, ні в найближчі роки. Лишається той варіант, який росія «закидувала» з самого початку — переїжджати на територію рф і жити там на пташиних правах, тому що українцям, і тим паче переселенцям, «корінні росіяни» вкрай не раді. Жити. за практикою, доведеться десь на околицях рф — на території, які ще є російськими, але фактично такі зубожілі, ніби лишилися з часів царів. Проте навіть у таких умовах вижити — ще те завдання, тому що росія продовжує робити максимально все, аби зросійщити або просто винищити вцілілих українців із нещодавно окупованих територій.
