3 квітня 1935 року офіційно утворили Дарницький район міста, до складу якого було включено 18 населених пунктів лівобережжя.
Історія Дарниці сягає в глибину тисячоліть. Так, в межах Микільської слобідки, близько озера Святище, ще в IV-III тисячоліттях до н. е. існували неолітичні поселення, а в III-II тисячоліттях до н. е. тут проживали представники зарубецької культури, розповідають у Дарницькій РДА.
Походження назви Дарниця достеменно не відоме, ймовірно від слова «дар». За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви річки Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» виражено словом «даріа» (Аму-Дар’я — Мати річка).
Архівні фото Дарниці. Фото з відкритих джерел
На землях, що належали київському Пустинно-Микільському монастиреві праворуч від залізниці, 1896 року виникло дачне селище Нова Дарниця (на відміну від Старої Дарниці — більш давньої частини). Там 43 людини взяли в оренду 80 ділянок площею близько 800 квадратних сажнів кожна. З часом тут проклали 12 широких, прямих вулиць. На той час це була суха, здорова місцевість, з піщаним ґрунтом і чудовим великим лісом. 1897 забудовано 40 ділянок, 1898 — майже 60, цього ж року нарізали ще 80 ділянок.
Архівні фото Дарниці. Фото з відкритих джерел
Сполучення з містом здійснювалося дачними поїздами. Купалися дачники або в купальнях, або в Дніпрі, до якого ходили спеціальні дачні поїзди. В селищі з’явилися церква св. Феодосія (зруйнована в 1950-х рр.), аптека, пошта, буфет, телефон, парк, залізничний театр тощо. За даними 1909 року, у селищі налічувалося 134 дачні ділянки.
У 1900 році на Дарниці побудували вокзал. Фото з відкритих джерел
Зростання селища і побудова залізниці Київ—Полтава (введена в експлуатацію в 1902 році) привели до змін в залізничному господарстві. З 15 червня 1896 Дарниця Нова — пункт зупинки для поїздів. В 1900 році закінчено будівництво вокзалу, а в 1915 році дільниця ст. Дарниця — Київ ІІ стала залізничним вузлом
Перетворення Дарниці на великий промисловий район Києва відбулося в роки довоєнних п’ятирічок, коли побудували Дарницький вагоноремонтний завод (ДВРЗ), Рембазу № 7, завод «Вулкан» (Регенератно-гумовий завод), Хімфармзавод, Дарницький шовковий комбінат, комбінат штучного волокна, Лісохімкомбінат, Авторемзавод та інші підприємства, загалом — до 20.
Дарницький шовковий комбінат. Фото з відкритих джерел
Напередодні другої світової війни в Старій та Новій Дарниці проживало 75—85 тисяч жителів у 18 населених пунктах. В адміністративному відношенні вони до 1903 року входили до Чернігівської губернії. І тільки в 1923 році були включені до Броварського р-ну Київського округу. А в 1927 році їх остаточно приєднано до міста Києва.
У 1935 році утворили Дарницький район міста, до складу якого включено 18 населених пунктів лівобережжя. Під час другої світової війни Дарниця була повністю зруйнована.
Сучасний вигляд району. Фото з відкритих джерел
На київському лівобережжі існують Дарницький район, озеро Дарницьке, бульвар Дарницький, вулиця Ново-Дарницька, ДВРЗ, залізнична станція «Дарниця», станція метрополітену «Дарниця», Дарницький ринок
На сьогоднішній день Дарницький район є одним із найбільших у місті Києві за чисельністю населення та площею території. Має площу 133,63 кв. км (16% території Києва). Чисельність офіційно зареєстрованого населення району на фактично становить 365650 осіб
Кордони сучасного Дарницького району у нинішньому вигляді були затверджені у 2001 році. Район межує з Голосіївським та Дніпровським районами Києва та Бориспільським районом Київської області.
До складу Дарницького району входять масиви — Харківський, Осокорки, Позняки, Нова Дарниця, Рембаза та Бортничі.
Здорова місцевість, піщаний ґрунт та великий ліс: Дарниця була улюбленим місцем київських дачників.
