Про це повідомляє БЖ.
Нещодавно команда проєкту “Сквот-Город” презентувала посібник з міського городництва, який вже замовляють активісти з різних міст. Ми поспілкувались із співзасновницею Squat 17b та “Сквот-Город” Дар’єю Криж і координаторкою проєкту Тамарою Бабаковою про те, як і для чого робити город у центрі міста, розсаду від друзів, нашестя слимаків та крадіжки овочів.
Ідея заснувати город у центрі Києва з’явилась у Дар’ї та Тамари у перші місяці вторгнення, коли назрівала продовольча криза.
“Бо тоді у Києві була така атмосфера, і реально була продовольча криза. Огірки коштували по 150 гривень. Ми були вражені цим всім. Тоді стало зрозуміло, що літо буде непростим і невідомо, як розвиватимуться події. Були поламані всі ланцюжки постачання. Ми з цим безпосередньо стикалися щодня, бо все ще намагалися якось запускати бар і кафе. Ідея про те, що було б класно вирощувати власну городину, була не лише ідеологічною, але і практичною”, – згадує Тамара.
Дар’я – випускниця “Зеленої Академії” фонду ім. Гайнріха Бьолля. Тому під час вторгнення вона змогла залучити грант від фонду на створення міського городу.
“Коли з’явилась ця можливість, я звернулась до своєї колеги та подруги Тамари, яка у Сквоті опікувалась рослинами. Вона одразу запропонувала ідею Садів перемоги. Після Другої світової війни в Британії та інших країнах люди активно почали займатись міським городництвом і розбивали городи в найнеочікуваніших місцях, наприклад, у вирві з-під авіабомби”, – розповідає Дар’я.
Історія з місцем для городу почалась у 2017 році, коли музей Ханенків отримав на баланс землю, на якій стояли незанно зведені гаражі. Музей ініціював їхнє знесення. Проте після робіт Київблагоустрою на території залишалося багато сміття, яке ніхто не прибирав. Поступово люди зі Squat 17b почали самі розчищати територію.
“Ми брали на себе ініціативу, як група активістів розчищали територію, облаштовували її рослинами: кактусами, виноградом, що росли у бочках. І наші гості з кафе любили виходити у двір, де було багато сонця і сидіти там. І коли з’явилась ідея робити міський город, в нас по суті вже була територія, з якою ми працювали. Ми знали, що там чисто, немає битого скла, побутового сміття, яке залишали люди. І цей дворик почав виглядати, як місце, про яке дбають. Тому у 2022 році ми зрозуміли, що облаштувати саме тут город – буде логічним рішенням”, – розповідає Дар’я.
Тож, коли навесні люди масово залишали місто та нарешті прибрали автівки із заднього двору музею, до земельної ділянки вперше з’явився доступ.
Це був початок повномасштабної війни, березень-квітень, згадують дівчата. Вся колекція музею знаходилась в евакуації.
“На той момент не було навіть ідеї про те, що треба йти і брати якийсь дозвіл, бо люди масово виїжджали з країни. І в час, коли ми продовжували там знаходитись, працювати і підтримувати якусь діяльність, облаштування городу виглядало досить органічно. Звісно, якби ми робили це зараз, ми прийшли б до музею з офіційним запитом. Але тоді, коли в квітні-травні 2022 року в Київ тільки починало повертатись життя, ми просто займались городом як арт-терапією, не розуміючи, що буде далі”, – пояснюють вони.
На створення городу дівчат надихнули приклади інших європейських міст і рух партизанського садівництва.
“Я бачила до цього міські городи в Берліні, високі кадки в Барселоні, стежу за рухом партизанського садівництва. Є така річ як seed bombs, коли люди роблять кубельця з насіння, грунту і глини і перекидають через паркани на закинуті ділянки, або на ділянки із закинутою забудовою, і там починають рости різні рослини. Мені завжди подобалась ця ідея.
Плюс принцип сталого розвитку передбачає, що суспільство має бути стійким і з точки зору продуктової безпеки, що особливо актуально для України, яка забезпечує продуктову безпеку у інших країнах також”, – каже Тамара.
Міські городи допомагають урізноманітнити раціон, сприяють продуктовій безпеці та зниженню навантаження на харчову інфраструктуру. Також вони створюють місця для комах-запилювачів та харчову базу для птахів.
“На маленький клаптик землі розміром з одне паркомісце прилітають метелики, бджоли, птахи, які полюють на комах. Навіть восени, коли ми повністю прибрали город, там продовжується процес розкладу компосту на грядках, вони тепліші, ніж будь-яке місце у дворі. І на ці грядки, на сіно, яким ми мульчували рослини, приходять всі місцеві коти. Я до цього трішки сумнівалась, чи працює наш компостний біореактор. Але коли побачила, як коти затвердили це лігво і лежали там щоранку, зрозуміла, це не фейк”, – розповідає Тамара.
В Токіо на туристичній алеї Омотесандо (Omotesando) кілька років тому між дерев почали облаштовувати високі грядки, в тому числі з освітньою метою, адже з’ясувалось, що багато людей не знають, як виглядають сільськогосподарські культури в реальному житті. Тобто людина бачить кущ помідора, але поки на ньому не висить плід, не розуміє, що це помідор.
“Також був дуже класний приклад, коли Джеймі Олівер приходив до школи, показував дітям овочі і просив їх сказати, що це. І діти не могли назвати картоплю, бо для них картопля — це палички для приготування картоплі фрі. Коли він показував їм коренеплід, діти 8-10 років були просто в шоці. Для них це не було співставно з тим, що вони мають на столі”, – каже вона.
“Це здається якимось далеким і неактуальним для нашого суспільства, бо ми ж всі українці, агро-ельфи, ми завжди були у близькому контакті із землею. Проте вже зараз я бачу, що виросло покоління людей, яким 20 років. Вони приходять, бачать грядки і не ідентифікують їх. Люди швидше згадають назви брендів за їхніми логотипами, аніж назвуть види дерев за формою їхніх листків”, – каже Тамара.
Контакт із землею також допомагає осягнути масштаби екологічних проблем і налагодити поважне ставлення до природи.
“Клімат змінюється у нас на очах. Коли в нас на городі наприкінці липня вже був перший врожай помідорів, моя мама це прокоментувала тим, що, коли вони одружувались з батьком, то довелось переносити весілля на 26 серпня, бо всі хотіли, щоб достигли перші помідори, щоб їх можна було поставити на стіл. А мої батьки родом з Донеччини, де сонячних днів більше, і насправді клімат сприятливіший. Тобто 40 років тому перші помідори тільки з’являлись в кінці серпня. А зараз ми вже перші помідори можемо знімати в липні. От як змінився клімат”, – пояснює Тамара.
Також подібне переосмислення дворів та занедбаних ділянок створює підґрунтя для соціальної взаємодії та добросусідських стосунків.
“Нещодавно прийшов наш приятель Сергій зі своєю мамою. Вона побачила наші помідори і попросила один на насіння. Я розумію, що це теж тепер наш кадр. Наступного сезону, я впевнена, вона так само приїде на розвиток городу, на обмін насінням. От так люди в цей проєкт і залучаються”, – пояснює Тамара.
З “друзями городу” Дар’я і Тамара обмінюються врожаєм і розсадою, а також на базі “Сквот-Городу” створюють спільноту однодумців.
“У нас з’явився друг Денис з Княжичів Київської області. Він подарував нам кілька букетів тархуна, який не завжди можна знайти у продажу, і ми весь сезон використовували його на літньому барі. Натомість у Дениса було підтримуюче коло тих, хто захоплюється тим, чим і він”, – каже Дар’я.
На городі на Терещенківській росте 30 видів рослин різних сортів: помідори, гострий перець, полуниця, базилік, квасоля, шпинат, м’ята, лаванда та інші.
“Ми повністю діємо на засадах пермакультури – всі наші грядки мішані. Намагаємось надавати перевагу рослинам, які не вимагають особливого догляду, багаторічним рослинам. На городі не використовуємо пестицидів, гербіцидів і додаткових добрив. Город сам себе годує і ми використовуємо відходи з кухні для його удобрення і для біореактору. Ці грядки діють за схемою теплих грядок Розума. Там створюється канавка компостна, формуються валики, там це все розкладається і органічні речовини весь час підгодовують рослини”, – розповідає координаторка проєкту Тамара.
Хоч урожай протягом сезону вдається отримати найрізноманітніший, проте для закладу у центрі міста, це недостатній об’єм. Тому власниці городу використовують його творчо.
В червні 2022 першу ягідку полуниці з міського городу продали за 1700 гривень. Гроші направили на підтримку сил ЗСУ.
Так само на аукціоні можна придбати «Сквот-салат», гроші з продажу якого також направлять на ЗСУ. У сезон лаванди готували коктейлі. А з гострих перців роблять настоянку на текілі.
“У нас завжди на літньому барі є коктейль, який називається «Сквот-город», і, залежно від того, що вродило в цьому сезоні, ми його завжди прикрашаємо якоюсь гілочкою їстівної рослини, це може бути м’ята, базилік, красоля, квіти календули”, – каже Дар’я.
Хоч технологія високих грядок має безліч переваг і вимагає менше догляду, труднощі з городом усе одно є. Цьогоріч город потребував постійного поливу, від моменту висадки до збору врожаю. Займались городом дві людини.
“Більше займалась наша подруга фотографка Настя Телікова. Вона родом з Херсонщини, виросла в селі, тому вміє все робити руками і завдяки їй цього року город дуже рясно вродив”, – каже Тамара.
Також міський город пережив навалу мексиканських слимаків.
Окрім того через відсутність огорожі та пояснювальних табличок, город систематично обкрадають.
“Залишаємо помідор, який плануємо пофотографувати для Instagram, а на ранок його вже немає. Але ми позиціонуємо город як експериментальний, і це частина експерименту. Нещодавно у нас була ситуація, коли люди вирішили зірвати і спробувати на смак гострий перець. Його просто надкусили і лишили”, – розповідають у команді “Сквот-Городу”.
Також на город найближчим часом чекає розформування. Через ракетну атаку росіян на центр міста 10 жовтня 2022 року музей Ханенків зазнав великих пошкоджень. Досі будівля потребує заміни вікон і ремонту даху. Для цього потрібно загнати кран на задній двір, саме туди, де розташований город.
“Тому ми працюємо над тим, щоб перенести наш город у інше місце. Як варіант, є дитячий майданчик, яким майже ніхто не користується. Також наші сусіди сказали, що не проти, якщо ми будемо пересаджувати наші рослини у різних частинах подвір’я. Ми домовились, що друзі городу все, що можна позабирають додому, щоб мати можливість наступного року все відновити на попередньому місці. Це досить болючий момент. Дівчата з музею плакали, коли повідомляли про це. Для мене це також одна із форм зізнання в любові до цього проєкту, коли ти розумієш, що город важливий і його люблять”, – каже Тамара.
Засновниці проєкту нещодавно презентували посібник з міського городництва “Сквот-Город”. Посібники надрукували у кількості 100 штук, їх можна отримати в сквоті, також доступна електронна версія. Їх вже замовляють активісти з різних міст.
“Минулого року до нас приїхали наші друзі з ГО “Цукор” із Сум. І зараз, надихнувшись нашим прикладом, вони роблять город в центрі свого міста, і вже мають власний врожай помідор. До мене також нещодавно звернулася з кластеру Octotower, вони також хочуть робити міський город.
Так само у Харкові, на території зруйнованого Національного університету хочуть на пару сезонів створити город, поки не почалося відновлення, і вони зацікавились саме нашими високими грядками, бо вони раніше такого не бачили.
Також у планах зробити відривний календар “як у бабусі” з красивими фотографіями та порадами людям, які вирощують помідори на балконі, коли час саджати розсаду, збирати, що таке пасинкування тощо. Також будемо дороблювати і допрацьовувати мерч”, – розповідають дівчата.
