У селі Гонтарівка Старосалтівської громади школярі побудували курінь на місці, де в населеному пункті найкраще ловить інтернет. Після деокупації у селі є перебої зі зв'язком.
Ініціатором будівництва куреня став 10-річний Микола Дзюба. Хлопець вчиться в 5 класі місцевого ліцею. Після того, як село опинилося в окупації, — Гонтарівка розташована недалеко від прикордонного Вовчанська, російська армія захопила село ще на початку вторгнення — школярі не вчилися, допоки село не звільнили у вересні.
Курінь у Гонтарівці. Січень 2023 року. Фото: Суспільне Харків
Микола каже: під час окупації пагорб у центрі села був єдиним місцем, де ловив зв'язок. Нині — це єдине місце, де зв'язок сталий. Мама хлопця Віта розповідає: до того, як прийшли окупанти, проблем з мережею у селі не було.
"Я вирішив будувати халабуду, щоб ми сиділи в інтернеті, займалися. Інтернет в селі поганий", — каже школяр.
Хлопець з друзями Артемом та Денисом познаходили цеглу, у посадці поруч — деревину, чорну плівку Микола приніс з дому: коли похолодало, курінь став прихистком та укриттям для дітей від вітру та опадів.
Микола, Артем та Денис з Гонтарівки прямують до куреня на уроки. Січень 2023 року. Фото: Суспільне Харків
"Дистанційно вдома я навчатися не можу. Тільки отримувати завдання", — розповідає Микола.
Директорка Гонтарівського ліцею Людмила Мироненко говорить, що в закладі вчаться 88 дітей з Гонтарівки та сіл поруч. Відвідувати ліцей можуть лише для консультацій, навчання — виключно дистанційне. Відсутність сталого зв'язку освітній процес ускладнює.
"Можливості у дітей вчитися в ліцеї немає, бо ми дуже близько розташовані до РФ, ми навчаємося дистанційно. Інтернету немає, діти винайшли, як їм краще навчатися — побудували халабуду. Ходили туди на уроки, там навчалися, бо не було іншої можливості", — говорить Мироненко.
Директорка Гонтарівського ліцею Людмила Мироненко. січень 2023 року. Фото: Лариса Говина/Суспільне Харків
Директорка каже: наполегливість учнів її надихає: "Ініціатива була саме дітей, вони хотіли отримувати знання. Інтернет — це наше все зараз! Коли побачила халабуду, я була у захваті".
Людмила Мироненко відзначає, що їй боляче бачити ліцей порожнім.
"Шкода, що школа, яка має пригостити радість і давати спілкування, цього не може зараз дати. Діти — патріоти, бо в такий час зуміли зорганізуватися і знайшли інтернет, щоб вчитися", — каже директорка.