Через початок повномасштабного вторгнення росії тисячі школярів та школярок в Україні вимушено переривали свій навчальний процес, а в наступні роки — навчалися в онлайн-режимі. Особливо важким це стало для переселенців з тимчасово окупованих територій та із зон бойових дій: діти та їхні батьки мусили шукати нове навчальне місце. Усе це мало свій вплив на освітній процес та рівень засвоєння знань.
Громадська організація «Навчай для України» реалізує проєкти, завдяки яким діти, які постраждали від бойових дій, можуть безплатно наздогнати шкільну програму та покращити свої знання в основних предметах. Східний Варіант розповідає, як проєкт «Освітній суп» від цієї організації допомагає дітям-переселенцям
У чому проблема?
Вплив повномасштабної війни на освіту в Україні
До повномасштабного вторгнення в школах Донецької області навчалося 168 тисяч учнів та учениць. На початок навчального 2023 року — майже 92 тисячі учнів. За минулий навчальний рік контингент учнів знизився на 4 тисячі. Про це розповідала директорка департаменту освіти та науки Донецької ОДА Тетяна Сідашева.
Та областю з найбільшими втратами в наборі нових учнів стала Луганська. Цього навчального року школи Луганщини не змогли набрати більш як 78 % учнів перших класів у порівнянні з минулими роками. Про це розповідала заступниця Міністра освіти й науки України Надія Кузьмичова.
Повномасштабне вторгнення росії призвело до серйозних наслідків для освітнього процесу в Донецькій та Луганській областях. Військові дії призвели до руйнування навчальних закладів, переміщення учнів і викладачів, а також психологічного стресу в дітей та підлітків. Через небезпеку для життя уроки проводять в укриттях, або ж навчання повністю переходить в онлайн-формат, що, своєю чергою, ускладнює доступ до якісної освіти через обмежений доступ до інтернету, а іноді — і до електроенергії.
Крім того, викладачі й учні із цих областей часто змушені евакуюватися до інших регіонів України або за кордон, де вони інтегруються в нові навчальні середовища. Це вимагає адаптації навчальних програм, підтримки від психологів та педагогів, а також надання ресурсів для дистанційного навчання, щоб компенсувати втрачені можливості.
Історія родини Тимошенків із Сіверськодонецька
Родина Тимошенків — родом із Сіверськодонецька. Олександр та Наталія мають двох дітей — десятирічну Амелію та п’ятирічного Тимофія. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення Тимошенки придбали власну трикімнатну квартиру. Зробили там ремонт, придбали меблі. У нову оселю вони переїхали 8 лютого 2022 року. Та не встигли у ній спокійно прожити навіть місяць.
Після 24 лютого Сіверськодонецьк почав обстрілюватися російською армією. Ворог стрімко просувався Луганщиною з боку російського кордону, безжально знищуючи місто за містом.
Спочатку родина Тимошенків знайшла прихисток у підвалі районної школи. Там розміщувався спортивний зал. Старі тренажери були прикручені до підлоги. Серед них люди стелили собі власноруч зібрані ліжка, щоб вкласти спати дітей. Через посилення обстрілів та відсутність електроенергії родині довелося перейти в інше укриття. Щодня ситуація загострювалася, а ворог ставав дедалі ближче.
«Обстріли були постійні. У будь-який момент будь-куди могло прилетіти. Тому ми майже не виходили, а ходили тільки, щоби принести гарячої води з дому, їжі. Потім їжа закінчилася, магазини були зачинені. До укриттів привозили якісь продукти, сніданки, напівфабрикати. Спочатку готували в школі, потім в іншому укритті. Ми розуміли, що треба виїжджати», — розповідає Наталія Тимошенко.
Родина Тимошенків. Фото з архіву Наталії Тимошенко
Тимошенки не змогли забрати власну автівку через сильні обстріли. Місто довелося покидати власними силами. Неподалік, біля університетського гуртожитку, щодня виїжджали евакуаційні автобуси. Одним із таких виїхала й родина Тимошенків. Це було 15 березня 2022 року. День, коли вони востаннє бачили рідне місто.
У моменти щільних обстрілів більше боїшся не за себе, а за дітей. Наталія пригадує, як їй довелося пояснювати семирічній донці, чому вона не пішла 24 лютого до школи, і чому їхня домівка почала здригатися.
«Пояснили, що “сьогодні в школу ти не підеш, Амеліє”. Вона спитала: “Чому?”. Я відповіла, як є: “Тому, що почалася війна”. Ми пояснили, що до нас прийшли російські війська. В укритті були ще дітки зі школи. Ми намагалися їх відволікати, гратися, там були педагоги, вони також із ними гралися, хтось приносив ігри, малювання. Одного разу ми з Амелією піднімалися з укриття, у цей момент був обстріл. Вона побачила зарево, почула гучний звук. Злякалася».
Тимофій був ще занадто малим на той час для пояснень, що таке війна. Мама з татом були завжди поруч, щоб він не хвилювався та не плакав.
Сіверськодонецьк під час бойових дій у 2022 році. Джерело фото: armyinform.com.ua
Евакуаційний автобус відвіз родину із Сіверськодонецька до Слов’янська. Там вони переночували в церкві й наступного дня електричкою рушили до Лозової, звідки ще одним потягом дісталися до Кам’янець-Подільського. Декілька разів Тимошенки переїжджали з міста до міста, намагаючись знайти прихисток. Врешті-решт оселилися в Києві, де живуть і зараз.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Амелія була в другому класі. У перші тижні жодного навчання, зі зрозумілих причин, не було. Коли більшість мешканців Сіверськодонецька опинилися в безпечних умовах, вчителька зі школи, де навчалася Амелія, почала скидати деякі завдання для навчання.
«Потім нам скинули посилання на приватну онлайн-школу, яка на той час проводила навчання для дітей, хто виїхав із зони бойових дій. У цій школі Амелія провчилася до червня і закінчила другий клас. Це її підтримало в той час, допомогло відволіктися. Увесь третій клас ми провчилися онлайн у нашій сіверськодонецькій школі. А у четвертий пішли вже в київську», — розповіла Наталія.
Під час онлайн-навчання доводилося скачувати всі підручники, а діти вимушено проводили чи не увесь день за гаджетами. До того ж відчувався брак спілкування дітей зі своїми однолітками. З такими викликами стикнулася й Амелія.
Та окрім цього стояло питання якості знань, отриманих через онлайн-навчання. І тому, коли родина Тимошенків дізналася про можливість безплатних курсів для дітей-переселенців, вирішила спробувати це рішення.
Яке рішення?
Програми з надолуження освітньої програми
Програма «Навчай для України» організовує різноманітні проєкти для вчителів та учнів, щоби покращити їхні знання та навички. Наприклад, для вчителів та вчительок проводять навчання з удосконалення педагогічних практик із подальшим працевлаштуванням у сільські школи. Такий проєкт має на меті покращити освітню ситуацію в українських селах, де здебільшого не вистачає вчителів та вчительок у школах.
Напрям «Освітній Суп» (повна назва — «Освітній Супровід») від «Навчай для України» запрацював із квітня 2022 року й має на меті компенсувати освітні втрати в Україні для дітей, які постраждали від війни. У такому проєкті для школярів та школярок 5–11 класів проводять безплатні заняття за шкільною програмою.
Ілюстративне фото з вільних джерел
Організатори зазначають, що під час участі в «Освітньому Супі» діти отримують не лише безплатні знання зі шкільних предметів, а і психоемоційну та тьюторську підтримку.
Як рішення працює?
Наталія Тимошенко побачила оголошення про набір на програму «Освітній Суп» в одній із груп у соціальних мережах, присвячених допомозі переселенцям. Вони із чоловіком вирішили спробувати та записали туди Амелію, яка якраз переходила вже в п’ятий клас.
«Перші чотири класи Амелія навчалася за “Новою українською школою”. У них не було оцінювання. А п’ятий клас почався з нових предметів, різних вчителів та оцінок. І я подумала, що нам треба покращити знання. Я переживала, що у п’ятому класі буде більше навантаження, більше освітньої програми, плюс це вже офлайн-навчання. Тому заповнила анкету, і дуже швидко прийшов лист, що дитину взяли на додаткові заняття», — розповідає Наталія.
Родина Тимошенків. Фото з архіву Наталії Тимошенко
Наталія обрала для Амелії додаткові уроки з української мови та математики. Заняття відбуваються двічі на тиждень після школи у форматі онлайн. Наталія пригадує, що спершу донька заперечливо відреагувала на те, що доведеться ще більше навчатися. На першому занятті Амелія трохи соромилася. Та невдовзі вже влилася в навчальний процес і активно відповідала на питання вчителів.
«Їй сподобалося з першого заняття. Було неважко, інтерактивно, цікаво. Вона завжди готова підключатися та займатися, їй подобається. Одне заняття триває 45 хвилин. Поки що я не можу сказати, чи мають ці заняття результати для оцінок у школі, бо поки що небагато часу пройшло. Але Амелія розповідала, дещо, що вони вивчали на додаткових заняттях, вони проходили в школі й вона вже знала відповіді», — ділиться Наталія Тимошенко.
Один курс триває навчання в «Освітньому супі» триває два місяці. У родин є можливість податися ще раз на додаткові заняття для дітей. Тому Наталія планує після закінчення цього курсу ще раз зареєструвати Амелію. Тільки тепер ще й на англійську мову.
«Я задоволена такими заняттями. Тішить, що це ще й безплатно. Бо зараз мало безплатного для переселенців. А тут ще й користь для освітнього процесу», — каже жінка.
Як узяти участь у «Освітньому Супі»?
Докладніше почитати про програму «Освітній Суп» можна на офіційному сайті за посиланням.
Зареєструватися можна, якщо дитина:
навчається у 5–11 класі (зверніть увагу, що для 11 класів НЕ передбачається підготовка до НМТ);
станом на момент реєстрації проживає в одній з областей: Дніпропетровська, Запорізька, Житомирська, Київська, Миколаївська, Сумська, Харківська, Херсонська, Одеська, Чернігівська, Луганська та Донецька області.
має бажання/потребу підтягнути свої знання з математики та/або української мови та отримати тьюторську підтримку;
може під’єднатися на час заняття через гаджет (комп’ютер/телефон/планшет) до інтернету;
заохочуємо подаватися дітей із соціально-вразливих категорій, із сімей у складних життєвих обставинах; дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей із багатодітних родин, дітей зі статусом ВПО.
